Єгор Біркун загинув 23 березня 2022 року – саме того дня, коли мав виступати у складі збірної на чемпіонаті світу з ММА GAMMA. Сьогодні у 81-му ліцеї Герою відкрили меморіальну дошку.
Єгор знав для чого живе. Але й уявити не міг, що життя обірветься на злеті усіх планів і мрій.
«Мій син дуже любив життя, поспішав жити, обожнював спорт. Перед початком повномасштабного вторгнення готувався до чемпіонату світу в Нідерландах, але все зруйнувала війна», — важко підбираючи слова, згадує Людмила Біркун.
Будучі резервістом полку «Азов» Єгор у перші ж дні війни вирушив до Маріуполя — до побратимів. Авіаударами росіяни вже почали рівняти місто із землею.
«Він бачив пекло цієї війни, бачив смерті та поранення своїх побратимів. Він дуже хотів вижити і повернутись, одружитись. Мріяв продовжити заняття спортом, дійти до найвищих вершин. Але рятуючи свого побратима, мій син загинув», — ледве стримує сльози пані Людмила.
Єгор був надзвичайною дитиною. Дуже багато читав, знав напам‘ять. Про спорт казати не буду. Не один раз я і мій клас були на змаганнях, коли він займався греко-римською боротьбою, — згадує класна керівниця Тетяна Михайленко.
Вчитель, наставник і вірний друг дуже довго підтримувала зв‘язок із своїм учнем. Буквально перед війною вони з Єгором з жаром обговорювали книги Василя Шкляра. А улюблений учень ділився новими придбаннями з філософської літератури.
«Для мене було ударом дізнатися, що Єгора більше з нами немає. До останнього сподівалися, що це помилка. Його дуже поважали в класі, любили. Він був першим у всьому, давав певний приклад однокласникам. Навіть коли виходили на прибирання вулиці, він цитував напам‘ять поезію, розповідав друзям про що читав, дізнався, про свої плани», — ледве стримує сльози вчителька.
Без історії немає майбутнього, впевнений голова виконкому Довгинцівського райради Ігор Ратінов.
«Для мене це взагалі особливий випадок. Єгор не знакова особистість, але таке враження, що я знав його досить давно, — каже Ігор Ратінов. — У нього дуже добра родина, ми постійно спілкуємось з матір‘ю, були ініціаторами найменування вулиці на честь Єгора Біркуна. І далі будемо підтримувати все, що має зв’язок з Героєм. Це повага до наших хлопців, які захищають нашу державу».
Вшанувати пам‘ять друга і однокласника прийшли ті, хто знав Єгора за життя. На урочистому зібранні молодь щиро клялась зберегти рідну країну, відстояти її незалежність. І завжди пам‘ятати — якою ціною була виборена свобода.
У пам‘ять про Єгора, його фото сьогодні на вуличних бігбордах, муралах. На його честь проводять турніри і спортивні змагання. Ім‘я світлого хлопчини носить й вулиця, по якій майбутній Герой ходив чи не щодня.
Вічна слава і пам‘ять нашим захисникам!
