Павло Павелко, Євген Сотник, Максим Петросян, Олександр Дворніков, Андрій Строілов. Імена колишніх випускників Криворізької гімназії №15 навіки вкарбовані у пам’ять їхніх учителів, однокласників, друзів, у скорботний воєнний літопис цього закладу і всього нашого міста.
П’ять меморіальних дощок на честь загиблих військових відкрили нині на фасаді гімназії в Металургійному районі. Максим Петросян — наймолодший у цьому списку. Його життя обірвалось у 22.
«Максим був моїм дядьком і відіграв велику роль в моєму житті. Він займався боротьбою, паверліфтингом, і саме завдяки його прикладу я розвивався в цих напрямках. Він пішов добровольцем, розуміючи, що має виконати свій бойовий обов’язок перед державою. За три місяці служби, загинув під Кремінною, де точилися важкі бої», — розповідає Максим Тарвердієв.
Поруч на мармурових фото — Павло Павелко, Андрій Строілов, Євген Сотник та Олександр Дворніков. Це були молоді хлопці, які розміняли усього лише третій десяток. Їхні життя на самому злеті обірвала ворожа орда.
«Це не просто дошки, це були живі люди, — з гіркотою каже Карина Козюра, педагогиня-організаторка 15-ої гімназії. — Андрія Строілова та Павла Павелка я знала особисто. Максим Петросян ще був учнем, коли я тільки прийшла працювати до школи. Пам‘ятаю його як веселого хлопця. Вони всі були молоді і прагнули жити і творити майбутнє».
Державні прапори з плит зняли рідні загиблих бійців. Капелан освятив портрети Героїв, а гімназисти вшанували їх квітами та свічками, почепили на кожну дошку паперових янголів-охоронців.
На заході були присутні військові. Розвідник-сапер 60-ї окремої піхотної бригади Михайло Градченко — випускник цієї гімназії. В листопаді 2022-го при штурмі Дудчан він утратив руку, підірвавшись на вибухівці. Сьогоднішня подія у школі для захисника — особлива.
«Строілов Андрій — мій однокласник. Навчалися разом до 9-го класу, я пішов до технікуму, а Андрій залишився до 11-го. Андрій мріяв стати діджеєм, а не воювати, розумієте… В 31 рік поховали… Оці хлопці – цвіт нації. Вічна пам‘ять на те вона й вічна, щоб їх пам‘ятали завжди. Я стовідсотково впевнений у тому, що зараз ми ростимо таку націю, яку вороги будуть боятися дуже довго. Я вже казав жартома своїй доньці: мене зараз здивує тільки зомбі-апокаліпсис. Бо я вже бачив усе», — каже Михайло.
