У Криворізькому ліцеї № 49 відкрили меморіальну дошку на честь полеглого Героя Артема Карповича. Його життєвий шлях обірвався у 23 роки.
Не збулися заповітні мрії, окрім однієї: з дитинства хлопець був патріотом та мріяв завжди стояти на захисті своєї землі. Російські окупанти вбили молодого снайпера 10 березня 2022 року під час звільнення Херсонщини.
У 49-му ліцеї Артем навчався з 1 по 11 клас – вчителі пам’ятають його дитячі радощі й печалі, його плани стати військовим.
«В пам’яті він назавжди залишиться чуйним, доброзичливим, веселим хлопчиком, — говорить класна керівниця Наталя Кузьменко. – Душа класу, наше сонечко. Коли він заходив, ставало веселіше від його щирої посмішки. Відповідальний, на нього завжди можна було покластися. І дуже любив Україну».
Мама Артема, Віра Карпович, ділиться болісними спогадами. Синочок загинув 10 березня 2022-го під Ольгівкою на Херсонщині, але звістка про це надійшла набагато пізніше. Лише через пів року, коли наші захисники звільнили Високопілля, вдалося знайти тіло Героя. Цьому сприяли військові та Рада оборони Кривого Рогу. З’ясувалося, що Артем лишився на полі бою, згодом воїна поховала місцева мешканка.
«Ми зв’язалися з нею через Інтернет, — розповідає Віра. – Ексгумація довела, що похований – наш Артемчик, й ми змогли перепоховати його у рідному Кривому Розі на Алеї Слави, з військовими почестями. Війна забрала в мене найдорожче… Артем віддав життя за нас з вами. Три роки він служив за контрактом, був в АТО, а потім тільки-но влаштувався на цивільну роботу, як почалася повномасштабна війна з росією. Без вагань знову став до лав ЗСУ, став снайпером».
Наш земляк вірив, що попереду – Перемога та спокійне життя під мирним небом. Але все це він побачить вже з іншого світу. За свідченнями побратимів, Артем у останньому бою намагався врятувати командира, але йому не вдалося – обоє полягли під ворожим вогнем.
Меморіальну дошку у навчальному закладі встановили за ініціативи директора ліцею та Покровського райвиконкому. Кривий Ріг пам’ятає своїх Захисників.
Артем Карпович посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня. Вічна слава Герою!
