«Радію, що живу». Столітній рубіж перетнула криворожанка Ніна Донченко

Невичерпний  оптимізм та жага до життя. У колі найрідніших 100-річний ювілей учора відзначила криворожанка Ніна Донченко.

Ніна Григорівна — мешканка Довгинцівського району. Ннародилася у далекому 1924 році в Кобеляках, що на Полтавщині. Ділиться, за роки свого життя пережила чимало складних випробувань, серед яких Голодомор 1932-1933 років та Друга світова війна. Та попри все, її любов до життя та неабиякий оптимізм невичерпні й досі. Джерело сили для неї – сім‘я.

 

«Жила в Кобеляках, потім в Кривий Ріг приїхала, вийшла заміж, тут прожила, сім‘ю нажила. Це моя радість – діти, онуки, правнуки, вони мене не забувають. Мене радує, що я ще живу», — каже Ніна Донченко.

 

У  колі найрідніших пані Ніна відзначила неабияке свято — свій 100-річний ювілей. З нагоди дня народження ювілярку від імені міського голови привітали представники органів місцевого самоврядування, а також Довгинцівська районна рада ветеранів. Вручили квіти і подарунки.

 

«В нашому місті пані Ніна – це одинадцятий довгожитель, якому  виповнилося  100 і більше років. Чекаємо на день народження мешканки Покровського району, якій 30 квітня виповниться 103 роки», — говорить  заступниця директора міського департаменту соціальної політики Ольга Калугіна.

 

 

З теплими словами та найщірішими побажанням — так рідні та друзі вітали пані Ніну з днем народження.

 

 

«Ми дуже любимо свою бабусю:  і онуки, і правнуки,  і  подружки, і сусіди. Бажаємо їй міцного здоров‘я, щоб вона ще відсвяткувала свої 101, 102, 103  і так до 120 років», —  звертається до ювілярки її онука  Тетяна Могильна.

 

 

«Ми переїхали у цей будинок дуже давно. Тоді ж і познайомились з пані Ніною. Вона дуже гарна людина, завжди вислухає, допоможе. Я її дуже люблю, —  зізнається подруга Галина Андріївна і зичить  ювілярці ще багато років життя.

 

 

Пані Ніна ділиться, планує й надалі радіти життю та дожити як мінімум до 120 років.

 

 

«Я маю вам сказати, ми дуже добре зараз живемо, хоч хтось зі мною і не згоден. Я бачила жахливе життя, коли Голодомор, малі діти, нема чого їсти… Сьогодні  хочу жити  далі, не думаю, що колись помру. Рано мені ще, бо молода», — щиро посміхається жінка.

й

Джерело

Новости Днепра