Сьогодні у Криворізькій гімназії номер 57 відкрили меморіальну дошку на честь свого випускника Василя Печеніна.
Він загинув під час виконання бойового завдання, поблизу Кремінної, в останній день лютого минулого року. Вклонитися пам’яті Героя прийшли рідні, вчителі, учні, друзі та колеги Василя по спорту.
Народився та виріс Василь Печенін у Кривому Розі, навчався в 57-й гімназії. З раннього дитинства був закоханий в самбо і дзюдо. Серед криворіжців, які прийшли ввідати шану Герою чимало людей, яких з Василем пов»язав саме спорт.
«Він був гідним прикладом, як в житті, так і в спорті, справжнім патріотом Батьківщини. Вмів долати труднощі», — згадує перший тренер Василя Печеніна Володимир Онищенко.
Добре знав Василя заслужений тренер України Анатолій Кантур.
«Знав, що він оженився, працював. За три дні до його загибелі я зустрівся з ним на 44-му кварталі. Він був у військовій формі, просто біг, бо приїхав у відпустку. Знову посміхався. Питаюся: «Василь, як справи». А він мені у відповідь: «Все добре, ми переможемо» — згадує тренер.
З 2007 року Василь Печенін працював менеджером на підприємстві » Електромаш-сервіс». З початком повномасштабної війни взяв до рук зброю та пішов на захист рідної землі. 28 лютого поблизу Кремінної, рятуючи побратимів, він загинув — через ворожий артилерійський обстріл.
«Пригадую його ще хлопчиком. Такий допитливий був, дивував нас завзятим ставленням до спорту. Завжди міг підставити плече своїм однокласникам. А коли вже зустрічала його дорослим, він знову мене дивував, бо став справжнім українцем і патріотом. Не дивно, що коли почалася війна, Василь взяв до рук зброю і пішов захищати нас, наш спокій і мирне життя. Щоб ці хлопчики, які стоять нині перед нами, могли спокійно ходити до школи», — стиха промовляє класний керівник Наталія Кобець.
Відсьогодні Василь Печенін буде вічно посміхатися рідним і близьким людям з чорного мармуру пам‘ятної дошки у рідній гімназії. Вічна шана Герою.
