Вони утримували позиції 11 годин. В 62-ій Криворізькій гімназії вшанували пам‘ять Героя України Андрія Дробіленка. 25 жовтня 2022 року він з 7 товаришами стояв на смерть біля села Новоселівське на Луганщині. Під щільним вогнем і безперервними атаками росіян, командир взводу настільки вміло організував оборону, що ворог щоразу захлинався і відповзав.
Сам важко поранений, Андрій зумів організувати евакуацію побратимів. Його група тримала рубіж до підходу підкріплення, але для нашого земляка цей бій став останнім.
«З тих його хлопців, на жаль, не вижив ніхто. Тоді смерть їх оминула, але потім всі семеро загинули на фронтах цієї війни, — гірко говорить сестра воїна Лариса Дядичкіна. – Для нашої сім‘ї загибель Андрія – велика трагедія. Минуло вже 4-ри роки, але ця рана досі пече і болить. Ми пишаємося, що він до останнього подиху боронив українську землю. І так важливо, що подвиг мого брата сьогодні пам‘ятають і цінують».
На подвір‘ї школи, де Андрій навчався 10 років, багатолюдно. Рідні, близькі, знайомі, представники влади прийшли з оберемками живих квітів. Звучить тиха молитва і слова щирих обітниць – навіки зберегти у серці подвиг офіцера.
Андрій взяв зброю на початку повномасштабного вторгнення, був командиром стрілецького взводу стрілецької роти 92-ї окремої механізованої бригади оперативного командування.
Валентина Федяєва — зведена сестра героя. Через рік після загибелі Андрія, на фронті загинув її син – Олег. Спогади про рідних даються їй важко.
«Брат був настільки золотою людиною, що важко підібрати слова. Добрий, поступливий, рідні його обожнювали. Він був чудовий сім‘янин і батько. Мав золоті руки. Коли пішов на війну, постійно ділився з нами своїми думками, планами. За ним і досі всі плачуть. І на цвинатрі вони поховані поруч – Андрій і мій син».
За особисту мужність Андрію Дробіленко було привоєно звання Герой України, посмертно його нагородили орденом «Золота Зірка».
Вічна слава і доземний уклін всім, хто віддав свої життя за нашу свободу.
