На 95-му кварталі криворіжці проводять мирний мітинг щодо повернення своїх рідних — військовополонених. У центрі міста увагу до болючої проблеми привертають матері, сестри та маленькі діти бранців, які роками перебувають у російських казематах.
«Це мирна хода. Ми влаштовуємо такі заходи у форматі загальноукраїнської акції «Не мовчи! Полон вбиває» з осені минулого року, — розповідає Оксана Латанська, голова ГО «Сталева гвардія Кривого Рогу». — Щотижня на 95-й квартал виходять з плакатами та гаслами рідні тих, хто досі залишається у полоні. Приходять нагадати про те, що є воїни, які заплатили високу ціну – свою свободу — за мир у цьому місті. Чому ми збираємося тут, у Кривому Розі? Бо те, що відбувається у владних кабінетах, не виходить назовні, а коли є суспільний резонанс і запит на повернення бійців, то влада змушена реагувати й діяти».
Делегації родичів ув’язнених росією бійців регулярно їздять до Києва, звертаються до уповноваженого ВР з прав людини, у комітети ВР. Нещодавно криворіжці були на зустрічі з уповноваженим парламенту Туреччини з прав людини Ашереком Малкочем. Туреччина знову повертається до участі в обмінних процесах, і це позитивний знак. За словами Оксани Латанської, їй вдалося сформулювати і донести ті проблемні питання, які турбують родичів наших полонених.
Свого племінника Владислава Антонюка шукає рідна тітка Катерина Міщенко.
«Він воював у 17 танковій бригаді і зник безвісти у 2022 році на Бахмутському напрямку, — ділиться болем пані Катерина. — Брав участь у боях із вагнерівцями. Жодної інформації про його місце перебування немає й по сьогодні. Наш мета – нагадати суспільству про них, спонукати владу повернути наших дітей, чоловіків, братів. З лютого ми збираємося тут регулярно, щоб Україна не забувала про наших хлопців. Збираються люди у різних містах, у столиці. Закликаємо усіх, щоб пам’ятали не лише про «азовців» і захисників Маріуполя, а й про інших воїнів, які тримали, приміром, Бахмут».
Є серед мітингарів і мами, які вже дочекалися з полону своїх синів, але вони все виходять на мирну ходу з солідарності.
Чоловік Ольги Брагіної, Олександр, перебуває в полоні рік. Він боронив Бахмут, з ним поневолені у в’язниці три побратими – Дуднік, Олександр Воліков та Сергій Світличний.
«Їх полонили вагнерівці, і ми досі ми не знаємо про долю своїх чоловіків, — бідкається пані Ольга. — Після того, як вагнера покинули поле бою, про їхніх полонених нічого не відомо. Ми просимо командирів 17 танкової допомогти повернути наших рідних додому!»
