Сьогодні День пам’яті українців — жертв примусового виселення з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 роках. Цю трагедію спланували комуністичні режими Польської Республіки та СРСР. Наймасштабніші хвилі відбулися під час виселення 1944–1946 років та операції «Вісла» 1947 року.
Етнічні українські землі Закерзоння відійшли до Польщі. Близько 700 тисяч українців були примусово позбавлені рідних домівок, майна та вивезені в радянську Україну або на північ і захід Польщі. Українські села ще затемно оточували солдати війська польського. На збори людям давали лише дві години.
Колишній депутат Сейму Мирослав Чех, українець за походженням, порівнює цю акцію з середньовічним полюванням на людей: «Щоб уявити собі, чим була операція Вісла, треба почитати книжку «Людолови». Обступають село, люди тікають по лісах, переховуються».
Селян під конвоєм доправляли до збірних пунктів, а потім як худобу заганяли до товарних вагонів, часто не пояснюючи навіть куди везуть. Місця призначення ешелонів — Мазури, Помор’я, Сілезія. Це були колишні території Німеччини, приєднані до Польщі після Другої світової.
Це називалося «остаточне вирішення української проблеми в Польщі», — коментує український історик Олександр Зінченко. — Звучить як «остаточне вирішення єврейського питання» нацистами. Частину депортованих українців будуть утримувати в таборі Явожно — філії концтабору «Аушвіц Біркенау».
Це була велика трагедія, спрямована на руйнування українських громад, історичної пам’яті та зв’язку людей із рідною землею. Пам’ять про минуле — це наша відповідальність перед майбутніми поколіннями. Все пам’ятаємо. Вшановуємо. Не забуваємо.
