«Він загинув на 13-й день моєї служби». На щиті повернувся до Кривого Рогу «азовець» Денис Максимов. Біля труни почорнілі від горя мати і дружина. До чоловіка, який служив з початку повномасштабного вторгнення, Ольга приєдналася в квітні цього року. А через майже два тижні днів він загинув.
Вони знали один одного багато часу, але побралися лише два роки тому.
«Він найкращий, найніжніший, найдобріший, — тихо згадує молода жінка. — Ми не з Кривого Рогу, але нещодавно купили тут квартиру, тепер – ховаємо Дениса».
Людина, яка ніколи нікому не відмовила у допомозі і яка дуже любила свою сім‘ю, — характеризує загиблого Марія Павлівна, рідна тітка молодого чоловіка.
«Не кожному на війні дають позивний «Добряк», а він таким був по життю — безвідмовним, маминою опорою. Нехай він тепер спочиває з Богом, вічна йому пам‘ять, а душі – спокій», — промовляє жінка.
Денис служив в «Азові», бездоганно виконував своє обов‘язки, на нього завжди можна було покластися.
«Він організовував позиції, через його руки пройшли тонни боєприпасів, сотні дронів, але найважливіше – він врятував і переправив через водосховище дуже багато поранених побратимів. Він налагоджував роботу так, що переправа, яку він контролював і на якій працював, трималася найдовше в нашій бригаді», — згадували над могилою побратими.
Над місцем останнього спочинку «азовця» пролунала молитва українського націоналіста. З нею йшли в бій багато поколінь українських воїнів. З цією молитвою приходять в «Азов» рекрути, нею прощаються із полеглими Героями.
Денис Максимов назавжди залишиться в серцях своїх товаришів, як той, хто вірно служив своєму народові і Україні. Вічна шана!
