20 липня 2023 року на Донеччині загинув боєць 7-го окремого батальйону «АРЕЙ» УДА 129-ї оБр сил ТрО ЗСУ — Олександр Ямчинський на псевдо Друг «Вжик». Воїнові був 31 рік. Сьогодні рідні, друзі, побратими провели Олександра в останню путь.
«Герої не вмирають», — раз-по-раз повторюють побратими Олександра, у смерть якого їм й досі важко повірити. Він завжди був справжнім чоловіком, якого щиро поважали і любили.
«Разом з Сашою ми були на Херсонському напрямку. Разом постійно чергували. Він для нас був, як дронова гармата. За всю ніч не зімкне очей, не те що дрона, мишу не пропустить», — згадує побратим «Мисливець».
Від початку Саша був у тому самому підрозділі, який складався з добровольців, а вже потім виріс в батальйон «Арей». Прийшов рядовим, потім став командиром відділення – був досвід в АТО. Добрий, спокійний, але до ворога безжальний, знищував його зі злістю, — згадує командир підрозділу Олександра на псевдо «Мисливець».
Герої не вмирають і Саша завжди залишиться частиною нашого серця. Він був неймовірний був хлопець – наш Герой. Він і є Герой, — гірко говорить односелиця Воїна Віра Приймак.
«Я безмежно вдячна кожному герою, який нас зараз боронить і тричі вдячна тим, кого з нами вже немає. Ми маємо пам‘ятати, якою ціною дається сьогоднішній ранок. А Саша хай спочиває з миром. За нього і за кожного нашого побратима ми помстимося», — рішуче говорить пані Віра.
Родом з рідного села Героя — Новоолександрівки й Сергій Олійник. Каже, Сашу Ямчинського знав з дитинства. Хлопець мав щиру вдачу, завжди рвався уперед. Коли почалась АТО, Сашко був у найгарачіших точках. У перших рядах пішов на фронт, коли почалось повномасштабне вторгнення. Воював на Донецькому, Запорізькому напрямках.
«Я памятаю останнє відео зі Старомайорського, яке він звільняв з хлопцями. Воно було на фоні зруйнованої лікарні — на згадку. А потім штурмові підрозділи пішли вперед. Ймовірно, десь вони потрапили в оточення… Я до останнього не вірив, що він загинув. Подробиць ми, на жаль, не знаємо…» — каже Сергій Олійник.
З 1978 року в Новоолександрівці мешкає шкільний вчитель і директор школи, де вчився Саша Ямчинський, Василь Миколаєвич.
«Саша виріс на моїх очах. Пішов в армію, коли почалася війна, далі АТО, був поранений. Ми приймали його в школі, постійно підтримували з ним зв’язок, а сьогодні провели в останню дорогу», — тремтить голос у старого вчителя.
«Я вражений кількістю побратимів, які приїхали провести нашого Сашу в останню путь, які сьогодні віддали йому шану. Я дійсно пишаюся тим, що мав такого учня. Він заслуговує сьогодні самих високих епітетів. Це вже четвертий мій учень, який загинув у двобою з ворогом», — тихо говорить Василь Миколаєвич.
У Олександра Ямчинського залишилась дружина, сестра і безліч вірних побратимів. Для яких він завжди живий.
Вічна пам‘ять Герою!
