Давайте врешті-решт розберемося: два роки тому Кривий Ріг став тим містом, яке зупинило кримське угрупування.
Пишу цей пост саме сьогодні, бо саме цього дня два роки тому я отримав Розпорядження начальника Дніпропетровської ОВА про призначення мене начальником Військової адміністрації міста Кривий Ріг.
24 лютого 2022 року розпочалася повномасштабна агресія.
Нічого не зрозуміло, по місту наносяться ракетні атаки, у Кривому Розі взагалі немає армії (вся наша 17-та танкова – на Донбасі), лише 42 тероборонівця, 600 нацгвардійців та аж 2 міномети. Орки займають Херсон і рухаються у бік Кривого Рогу, зв’язку майже ні з ким немає. З міста повальна втеча (як, хто і коли втік – нехай розповідають інші, особливо ті, хто за місяць-два практично на колінах просив їх не згадувати).
Для мене втрата Кривого Рогу — це втрата Батьківщини. І в зв’язку з відсутностю інших, я взяв на себе відповідальність за супротив. Черги не було від слова зовсім. Відразу 24 лютого я виступив публічно і сказав, що ми будемо воювати усіма можливими засобами. Історію про пропозицію здати місто від Царьова та Захарченка ви всі добре пам’ятаєте.
Нагадую, що саме Кривий Ріг став тим містом, яке зупинило кримське угруповання ворожих військ, що рвалися до центру України.
24 лютого 2022 року виходить Указ нашого Президента №64/2022 від 24.02.2022, в якому пунктом 6 наказується обласним, Київській міській державним адміністраціям та ОРГАНАМ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ утворити ради оборони (я викладаю скріни цього Указу для тих хто не розуміє). А ось посилання https://www.president.gov.ua/documents/642022-41397.
25 лютого Виконком Криворізької міської ради приймає рішення створити Раду оборони міста та призначити мене її Головою (рішення ДСК і воно є у всіх офіційних та правоохоронних органів). До речі, такі самі Ради оборони створило дуже багато інших міст.
26 лютого 2022 року голова Дніпропетровської ОВА В.Резніченко (який також був на місці) призначає мене Головою Криворізької ВА своїм розпорядженням №2/0/527-22 від 26.02.2022.
Потім була спроба посадки російських літаків (ІЛ-76 та Су) у нашому цивільному аеропорту в Лозуватці, яка не вийшла, бо ми заблокували смугу будівельною технікою.
Колона 300 одиниць ворожої техніки, що вийшла з Херсона, пройшла об’їзною Миколаїв і через Баштанку (де частина колони була відсічена нашою авіацією), дійшла до Нового Бугу, а розвідка на двох БТРах вперлася в загородження з виставлених нами БелАЗів на Миколаївській трасі перед Кривим Рогом.
Ми підірвали цивільною вибухівкою з кар’єрів усі мости та тунелі на півночі Херсонщини та на півдні Дніпропетровщини.
Нам дуже допоміг Бог – перші три тижні орки не могли їздити по ріллю, а дороги з твердим покриттям ми або підірвали, або заблокували.
Головне — ми не дали взяти місто «з наскоку» і максимально уповільнили наступ ворога, дочекавшись підходу наших військ.
Спочатку була 60-та бригада та артилерія ОУВ «Південь», які взяли на себе перший удар.
Під нашим управлінням були побудовані фортифікаційні споруди на півдні Дніпропетровської, у Херсонській (після звільнення її півночі) та сході Миколаївської областей. Всього — понад 300 кілометрів протитанкових ровів та 400 укріпрайонів (ВОПів, РОПів і т.п.). На 70% це зроблено силами криворізьких комунальних підприємств, 30% – промислових.
Ми допомагали формувати та забезпечувати бригади. Усім, починаючи від форми, касок та бронежилетів, закінчуючи автомобілями, квадрокоптерами та БПЛА. І продовжуємо це робити. Загалом, з початку війни Кривий Ріг надав допомогу майже на 1,8 мільярда гривень – одна з найбільших сум в Україні. Це і міський бюджет, і приватні гроші (крім волонтерів). Щоб не було ні в кого сумнівів — на все є акти приймання-передачі.
8 липня Президент проводить нараду з моєю участю (як начальника військової адміністрації Кривого Рогу), про що прямо повідомляється на офіційному сайті Президента. Ось посилання — https://www.president.gov.ua/news/volodimir-zelenskij-proviv-naradu-shod… Скріни також додаю.
До речі, я дуже вдячний Президенту за особисту мужність та можливість працювати в команді, роблячи свій внесок у захист України.
Дякую керівникам Дніпропетровської ОВА за постійну підтримку міста.
За цей час наш напрямок відвідала величезна кількість високопосадовців, міністрів, командувачів, послів, представників ООН, і ні в кого не виникало питання щодо мого статусу.
Через Кривий Ріг пройшло транзитом понад 120 тисяч біженців, а 80 тисяч залишилося у місті. І всіх ми приймали (і зараз приймаємо), надавали допомогу — і медичну, і психологічну, і з розселенням, і харчуванням.
Кривий Ріг став головною шпитальною базою півдня України. Через наші лікарні пройшли десятки тисяч хворих і поранених воїнів.
Я хочу низько вклонитися і подякувати кожному солдату та офіцеру, хто брав участь у захисті Криворіжжя та звільненні правобережжя Херсонщини. Перед тими, кого зараз уже немає, як Діми Да Вінчі та багатьох інших, стати на коліна. Дякую керівникам та особовому складу криворізьких правоохоронних органів за їхню найважливішу роботу. Дякую кожному екскаваторнику, водієві, бульдозеристу, медику, рятувальнику, волонтеру. Ми справді билися, як одне серце.
Такого єднання, напевно, не знала історія.
Ми вистояли, захистили місто та завдяки мужності та героїзму наших воїнів угруповання військ «Кривий Ріг» звільнило правобережжя Херсонщини. Окрема подяка Командувачу та командирам бригад за вміле управління.
По Кривому Рогу за цей час було понад 90 ракетних і дронових атак. Криворізька команда впоралася і з пробитою Карачунівською дамбою, коли мало не змило два райони міста, та швидко ліквідовуючи наслідки інших ударів. При руйнуванні квартир ми одне з двох відомих мені міст в Україні, яке разом із Дніпром виплачує людям повну вартість квартири та дає гроші на заміну вікон, дверей та іншого.
Найсерйознішим викликом було забезпечення міста водою після підриву орками Каховської ГЕС. Без води залишилось 540 тисяч людей. Але разом ми впоралися. Збудували тимчасові водоводи з КРЕСу. Дякую Кривбасводоканалу та Міністерству інфраструктури, яке зараз будує вже постійні водоводи «Інгулець-Південне». Але наслідки простою без води та постійних гідроударів ще відчуватимуться довго і у тепло- і у водопостачанні.
І тепер про зміну статусу.
До осені 2022 року питань ні в кого не було. Я й сам особливо не думав на цю тему – було ніколи. Потім один із активістів, якому вже було не страшно, на свій запит отримав відповідь на той момент заступника голови ОП К.Тимошенко, що Криворізька ВА не створювалася. Я розібрався — справді, мало бути не розпорядження голови ОВА, а указ Президента. Згоден. Тим більше, що я ніколи не отримував зарплати і не мав жодного бюджету.
Тому я зараз є законно призначеним згідно з Указом Президента №64/2022 від 24.02.2022 Головою Ради оборони міста Кривий Ріг. На цю посаду мене призначив виконком Криворізької міської ради 25 лютого 2022 року. Від цього в моїй роботі нічого не змінилося, ми допомагаємо армії, криворіжцям, біженцям, зміцнюємо інфраструктуру, боремося з наслідками ворожих атак.
Честь маю.
Слава Україні! Разом до Перемоги!
