У Кривому Розі в останню путь сьогодні провели Олександра Ткачука. Рідні воїна два роки чекали і сподівалися. Але експертиза підтвердила – їхній син, батько і чоловік загинув на початку війни під Волновахою.
Веселий, добрий, приязний, завжди хотім усім допомогти, — згадують про Олександра Ткачука рідні й друзі.
«Дуже надійною людиною був і світлою. Не втік, не злякався, пішов захищати Батьківщину. Два роки так чекали на звістку його мама, брати, сестри. Сподівались, що Саша таки живий. Але привезли його на щиті. Він загинув, захищаючи Батьківщину. Царство йому Небесне», — говорить знайома родини Світлана.
До війни Олександр Ткачук 18 років відпрацював на Покровській шахті, колишній Жовтневій. 30-ть років віддав цьому підприємству його батько, а син вже пішов його стопами, став майстром. Будував мирні плани для себе та для сім‘ї. Коли все перекреслила війна, підписав контракт. Був оператором-розвідником БПЛА в 53-ій бригаді.
«Вони у Докучаєвську сиділи на висотах, спостерігали за ворогом, передавали дані. За тиждень до початку війни прислав нам посилку. Сказав, так наказали командири, відсилати все, бути без нічого. Ось тоді ми і зрозуміли, що буде війна», — ковтаючи сльози згадує батько Героя Володимир.
Останній дзвінок Олександра був матері з Волновахи. По суті син натякнув, що вже не зустрінуться.
«Тіло обміняли у квітні 2023 року. Привезли під Київ. Потім дзвонять — батьківське ДНК не сходиться, та як таке може бути, — розповідає згорьований батько.- Тоді поїхав старший син. А тиждень тому дзвінок з Києва: приїздіть, забирайте документи зі слідчого комітету. ДНК зійшлося на 99 відсотків».
У Олександра Ткачука залишилась велика любляча родина: батьки, брати, сестри, 16-річна донька.
Вічна пам‘ять і шана Герою!
