У Кривому Розі віддали останню шану полеглому Герою – відсьогодні у рідній землі спочиває її відданий захисник криворіжець Євген Леміш. Чоловікові було лише 36 років, коли його життя забрали російські окупанти. Рідні, друзі та побратими з болем говорять про загибель воїна, що був для них прикладом, опорою, товаришем.
«Чому кращі – помирають? – не стримуючи сліз, запитує літній родич загиблого Володимир Васильович. – Скільки української молоді гине! Наш Євген такий хороший був. Поступливий, безвідмовний. Щирий…»
У мирному житті Євген працював будівельником, разом із дружиною виховував донечку. Нині у невимовному горі осиротіла родина та батьки воїна.
«Спокійний був, дуже гарно ставився до батьків, — згадує Героя тітка Людмила. – Золота дитина! Що ж ця війна наробила?»
Сусідка Наталія Володимирівна теж пам’ятає Євгена з дитячих років.
«Світла, добра людина, — з трепетом у голосі говорить вона. – Завжди таким був. Заради друзів і своєї країни був готовий на все!»
Марина, кума та сусідка, майже 30 років була знайома з нашим земляком, який загинув за Батьківщину.
«Позитивний, чуйний, завжди радий прийти на допомогу, — ділиться жінка спогадами про нашого захисника. – Чужі проблеми були для нього своїми…».
На фронт Євгена Леміша призвали восени цьогоріч. Він боронив нашу свободу й відтісняв окупантів на Бахмутському та Запорізькому напрямках. 4 грудня жорстокий ворог обірвав його життя, відняв щасливе майбутнє у колі найрідніших.
Пам’ятаймо, якою ціною здобувається кожен спокійний день у тилу. Скільки воїнів побачать українську Перемогу вже з іншого світу… І серед них – наш героїчний земляк Євген Леміш. Низький уклін. Вічна слава у поколіннях!
