В Україні відзначають День пам’яті героїв Крут. 106 років тому українські бійці зупинили на кілька днів наступ більшовиків на Київ, хоча росіяни вдесятеро переважали їх кількістю. Це дозволило УНР стати суб’єктом міжнародних відносин і домовитись про отримання військової допомоги у відбитті російської агресії.
29 січня 1918 року біля залізничної станції Крути, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, відбувся важливий бій українських підрозділів проти більшовиків. У бою під Крутами брали участь біля 400 юнкерів – старшин (офіцерів) і курсантів Першої української військової школи ім. Богдана Хмельницького, які на той час уже мали бойовий досвід (деякі з них навіть пройшли фронти Першої світової). А також бійці Куреня Смерті – добровольчого підрозділу, сформованого з вояків, які повернулися з Першої світової війни, та вільні козаки з міста Глухова, які мали бойовий досвід. Саме вони, а не гімназисти та студенти без вишколу, складали основні бойові сили оборонців Крут.
Зі Студентського (Помічного) куреня Січових Стрільців, серед яких були добровольці — студенти Університету Св. Володимира, старшокласники 2-ї української імені Кирило-Мефодіївського братства гімназії та учні з інших навчальних закладів Києва, під Крутами опинилася лише одна сотня – за різними даними, від 114 до 130 бійців. Їх поставили на найбільш безпечну ділянку оборони, а наймолодших і тих, хто взагалі не вмів стріляти, лишили в резерві.
Загалом в бою під Крутами з українського боку налічувалося близько 500 захисників і 20 старшин (офіцерів). На озброєнні вони мали 16 кулеметів і гармату на залізничній платформі. Проти них наступали загони із петроградських і московських червоногвардійців зі складу 1-ї армії Єгорова, а також загін матросів-балтійців з 2-ї армії Берзіна загалом – більше 4000 бійців. Наступ піхоти мали підтримати гарматним і кулеметним вогнем бронепотяги № 2 та ім. В. Леніна.
Командував наступом на Київ Михайло Муравйов, хоча на момент бою під Крутами він перебував у Бахмачі. Українськими частинами на позиціях під Крутами командував сотник Аверкій Гончаренко. Основний удар на себе взяли юнкери військової школи та вояки Куреня Смерті. Попри значну перевагу противника і здачу станції, бій під Крутами був досить успішною бойовою операцією. Він тривав близько шести годин, і більшовики понесли значно більші втрати, ніж українські сили.
Завдяки вигідній позиції і героїзму, українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім, під тиском ворога, українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Втрати пораненими і вбитими, за свідченнями Гончаренка, складали 10 старшин (офіцерів) і близько 250 бійців – переважно поранених юнаків 1-ї Української військової школи. Загиблих, за різними даними, було від 70 до 100 бійців, тоді як втрати більшовиків, за одним із звітів, сягали до 300 осіб убитими. Відходячи, крутяни розібрали залізничне полотно, що на кілька днів затримало наступ Муравйова на Київ.
Ці дні стали вирішальними на переговорах, які тривали в цей час у Бресті, і дали можливість укласти Берестейський мирний договір з країнами Четвертного союзу, одним із головних пунктів якого було міжнародне визнання УНР.
Найтрагічніший епізод бою під Крутами – загибель студентської чоти (27 хлопців), яка при відході заблукала і вийшла на станцію, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Розлючені червоноармійці наступного дня розстріляли усіх полонених розривними кулями. У їхньому числі був і Володимир Шульгін – брат відомого діяча Центральної Ради Олександра Шульгіна. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.
Бій під Крутами був оборонною операцією, яка зупинила на кілька днів наступ переважних сил ворога. Ця битва символізує патріотизм, стійкість і самопожертву української молоді в боротьбі за державність.
Джерело — Український інститут національної пам’яті.
