Тяжко на серці сьогодні сім’ї і друзям Віталія Григорака – вони навіки прощалися з рідною людиною. Воїн повернувся з війни на щиті. Боронив державу з січня 2023 року в лавах 23-ї окремої механізованої бригади. Загинув наш земляк ще рік тому, в грудні 2023, а поховати його змогли лише зараз.
Крім найближчих, віддати останню шану захиснику прийшли колеги – чоловіки й жінки, які десятиліттями працювали з ним у ДСНС, у пожежній частині №20. Віталій Іванович трудився на посадах інспектора, начальника караулу, мав звання капітана. Вийшов на пенсію і став ветераном пожежної служби.
Олег Бондаренко здружився з ним у пожежній охороні в ДПРЗ №4.
«Десь років 17 років ми працювали поряд. Він був чуйний і добрий чоловік, умів підтримати. Ніколи злого слова я про нього не чув. На початку війни він мені казав: я хочу служити. Спочатку не взяли його, непридатний був, а потім все-таки пішов. Спілкувалися телефоном. Якось він мені відео надіслав, а потім видалив. Досі не знаю, що там було. Навчався Віталій на дронаря, воював у піхоті. Це велика втрата для нас», — тужить за колегою Олег.
Віталію Івановичу було 48 років. Без дорогої людини, надійної опори залишилися його мама, дружина і троє малих дітей.
«Він був гарною людиною, — каже колега Володимир Анатолійович. – У 4-ий загін прийшов молодим. Старанний був, сумлінно виконував завдання. А коли настала важка година для країни, то пішов її захищати і поклав своє життя», — висловлює Володимир Анатолійович свою повагу загиблому товаришу.
Віталик завжди посміхався, — згадують присутні. — Навколо нього всі збиралися, і він заряджав усмішкою й енергією.
Вічна пам’ять, честь і слава Герою-визволителю!
