Василь Лемещук з початку повномасштабного вторгнення росії боронив Україну. Сміливий гвардієць частини 3011, криворіжець зі сталевим характером та чуйним серцем, пройшов немало запеклих ділянок фронту. Але так і не побачив омріяної Перемоги. 29 жовтня поблизу Урожайного на Донеччині його життя обірвалося – воїн натрапив на ворожу міну. Сьогодні Василя проводжали до небесного війська.
Побратим солдата Сергій, медик роти, де він служив, важко сприйняв втрату. Каже: пліч-о-пліч били нелюдів на Донеччині у лютому минулого року, коли вони нескінченними колонами сунули на нашу землю.
«Василь – справжній патріот держави, — говорить Сергій. – І добра, чуйна, відповідальна людина. Ніколи нікого не залишав у біді. Рано завершився його земний шлях…»
Раїса Іванівна – мешканка будинку, де жив боєць, що повернувся у Кривий Ріг на щиті. Жінка не стримує сліз, так болить їй це прощання.
«Добрий, уважний до літніх людей, — розповідає про Василя крізь сльози. – Стільки разів мені допомагав! Всі з нашого під’їзду його знали та любили».
У мирному житті Василь працював машиністом бурової установки шахти імені Фрунзе. Колеги завжди були впевнені у професійності та надійності чоловіка.
«Завжди все організує, зробить все необхідне, — згадує колега Андрій. – Дуже відповідальна людина. Вірний друг…»
47. На цій цифрі застиг відлік життєвого шляху воїна. Линуть у небо постріли почесної варти. У глибокій скорботі вклонилися полеглому гвардійцю рідні, друзі, колеги, побратими. Воїна відзначили нагрудним знаком «За заслуги перед містом» посмертно.
Співчуваємо родині. Низько вклоняємося нашому Захиснику! Його подвиг наблизив нашу Перемогу. Вічна слава Герою!
