Криворізькому захисникові Яну Виговському тепер навіки — тридцять шість. Ян пішов на фронт добровольцем, служив головним сержантом 129-ої окремої бригади тероборони, брав участь у важливих наступальних операціях, був нагороджений нагрудним знаком «За захист Криворізького району».
До війни Ян був підприємцем, мав власну скляну майстерню. Його вітражі й досі прикрашають храми, підприємства і магазини в Кривому Розі.
У перші ж дні великої війни він пішов до військкомату, хоч і мав чотирьох неповнолітніх дітей. Пройшов з боями Херсонську та Запорізьку області. Воював під Авдіївкою на Донеччині. Військовий талант нашого земляка був помічений командирами. Яна призначили заступником командира взводу, присвоїли звання головного сержанта. Три дні тому під час бойового виїзду на позиції наш земляк загинув на Курщині. З групою бійців він їхав на завдання в бронеавтомобілі. Їх наздогнав ворожий дрон «Ланцет»…
Прощалися з бійцем сьогодні у секторі почесних поховань Центрального цвинтаря. Побратими кажуть: це був мудрий та мужній воїн.
«Відповідальний, чуйний, на всі заклики про допомогу завжди дзвонив, щодня був з нами на зв’язку. На будь-які питання: чи з сім’єю, чи з бойовим завданням, чи з волонтерством — ніколи не відмовляв», — згадує побратим Яна з позивним Папай, військовий 236-ої окремої бригади.
Хлопець завжди був сумлінним, ерудованим та впевненим у собі. Таким же був і воїном.
«Він добре розумів, який ворог перед нами. Хочемо висловити вдячність його мамі за такого сина», — звертається Артур Чернявський, заступник командира 129-ої ОБТрО з психологічної підтримки персоналу.
Оптимістичний і щирий, вірний друг і безстрашний захисник. Таким назавжди запам’ятають Яна Виговського всі, хто його знав. У скорботі за колишнім учнем — його класна керівниця.
«Це була чудова, талановита, спортивна дитина. Він завжди допомагав і завжди посміхався», — пригадує пані Інна.
Вічна пам’ять сину України, що загинув за звільнення своєї землі від окупанта!
