Вирвихвіст, Добридень, Загнибіда, Засядьвовк. Козацькі прізвища — окраса мешканців Криворіжжя

«Що в імені твоєму?» Історія заселення Кривого Рогу – розмаїта й нашарована, але от чого вдосталь у прізвищах криворіжців, так це відчайдушного й розкутого духу Запорізького січового товариства.

У Реєстрі Криворізької міської територіальної громади містяться справжні скарби – давні козацькі прізвища, яких не зустрінеш серед антропонімів інших слов’янських мов. Це Вернигора, Вернидуб, Вирвихвіст, Добридень, Загнибіда, Засядьвовк, Затуливітер, Захватихата, Козоріз, Куйбіда, Лиходід, Нагнибіда, Неїжпапа, Непийвода, Нетреба, Нетудихата, Обійдихата, Паливода, Перебийніс, Підіпригора, Побийвовк, Роздайбіда, Тягнирядно.

 

Таких колоритних прізвищ у нашому місті чимало, — розповіли нам у Центрі «Віза». – У них відобразилась багата українська історія, вони цікаво звучать і нагадують нам про те, якими спостережливими, життєлюбними й іронічними були наші предки.

 

Серед криворіжців є носії прізвищ, походження яких пов’язане з зовнішністю та рисами характеру: Балагура, Безносенко, Борода, Бородавка, Верещака, Вихопень, Гладкий, Говорун, Губенко, Дуля, Дурунда, Кривозуб, Кривоніс, Кривошия, Лізун, Невеселий, Невінчаний, Носенко, Рябко, Смішко, Срайчук, Теліпайло, Чуб, Шмаровоз, Штокало.

 

Козацькі прізвища часто утворювалися від імені, професії, зовнішнього вигляду або ж були унікальними, утвореними з кількох слів, часто з гумористичним відтінком. За прізвищем можна було дізнатись про поширені в Україні ремесла, промисли та види діяльності. Наприклад, Сердюк — гетьманський охоронець; Пушкар, Гармаш, Гарматій — козаки, які обслуговували або виготовляли цей вид зброї; Соломаха, Тетеря — прізвища, які походить від назви страви, яку козаки вживали майже кожний день. Хорунжий, Сотник, Компанієць, Гардовий, Крамар, Канторій, Стаднюк, Скляр, Саловоз, Стороженко, Мельниченко, Порохня, Тягнишкіра, Дігтяр, Стельмах, Попович, Крамар відносяться до роду занять, які виконував козак. Запорожці нерідко кепкували й давали прізвиська, які вказували не справжню ознаку, а її протилежність: Малютою, Малюком називали високу людину, а Махинею — побратима невеличкого зросту.

 

 

Такі наймення – наше самобутнє культурне надбання, безцінний спадок від предків, яким маємо пишатися.

Джерело

Новости Днепра