На тлі високої суспільної напруги в Україні зростає ризик випадків самосуду, коли громадяни намагаються самостійно здійснити розправу над підозрюваними у злочинах. Однак, правоохоронна система чітко наголошує: будь-яке самовільне здійснення правосуддя є кримінальним злочином. Брати закон у власні руки — означає підривати основи правової держави, ставити під загрозу власну свободу і сприяти хаосу замість справжньої справедливості. У цьому матеріалі «Дніпро Оперативний» розповість, що таке самосуд та яка є відповідальність за вчинення цього правопорушення.
Що таке самосуд і чому він виникає
Самосуд — це незаконна громадська розправа над особою, яку вважають винною у вчиненні злочину чи іншого правопорушення, без звернення до офіційних державних органів (поліції, суду) та без дотримання встановленої законом процедури. Фактично, це самовільне здійснення функцій правосуддя.
Самосуд зазвичай є проявом:
- Низької довіри до правової системи: коли люди вважають, що правоохоронні органи та суди неефективні, корумповані або недостатньо суворо карають злочинців.
- Бажання негайної справедливості/помсти: прагнення швидко покарати кривдника, особливо у випадках резонансних або тяжких злочинів.
- Соціальної напруги та відчуття беззахисності: в умовах соціальних потрясінь, війни (як зараз в Україні) чи загальної нестабільності, коли контроль держави може бути ослаблений.
- Правової неграмотності: нерозуміння того, що будь-які дії, спрямовані на покарання іншої особи поза межами закону, самі є злочином.
Яка передбачена відповідальність за самосуд в Україні
Самосуд як такий не виділений в окрему статтю Кримінального кодексу України, але дії, які його супроводжують, кваліфікуються за низкою статей ККУ, що передбачають суворе покарання.
- Самоправне здійснення або встановлення своїх прав (Стаття 356. Самоправство) — штраф, виправні роботи, або арешт, або пробаційний нагляд на строк до двох років.
- Нанесення тілесних ушкоджень «винному» (Статті 121–125. Умисне тяжке, середньої тяжкості або легке тілесне ушкодження) — позбавлення волі до 10 років (залежно від тяжкості).
- Погроза вбивством або насильством (Стаття 129. Погроза вбивством) — арешт, обмеження або позбавлення волі до 2 років.
- Позбавлення волі або викрадення особи (Стаття 146. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини) — позбавлення волі до 5 років, а за обтяжуючих обставин – до 10–12 років.
- Вбивство «винного» (Стаття 115. Умисне вбивство) — позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, або довічне позбавлення волі.
Особи, які беруть участь у самосуді, несуть кримінальну відповідальність за вчинення зазначених злочинів, незважаючи на те, що вважали свої дії «відновленням справедливості».
Соціальні та моральні наслідки самосуду
Самосуд має руйнівні наслідки як для окремої людини, так і для суспільства в цілому:
Соціальні наслідки
- Підрив правопорядку: самосуд демонструє, що норми закону не працюють, заохочуючи анархію та хаос.
- Спіраль насильства: розправа викликає бажання помсти вже з боку родичів чи прихильників покараного, створюючи замкнене коло насильства.
- Помилка правосуддя: часто «самосудді» карають невинну особу, керуючись чутками чи емоціями. У легальній системі є механізми захисту від судової помилки, в самосуді їх немає.
Моральні наслідки
- Дегуманізація: учасники самосуду втрачають моральні орієнтири, перетворюючи людину на об’єкт ненависті.
- Руйнування моральних норм: самосуд легалізує насильство у свідомості людей як прийнятний спосіб вирішення конфліктів.
- Втрата довіри: суспільство, де панує самосуд, не може бути згуртованим; воно переповнене підозрами та страхом.
Роль правової системи у забезпеченні справедливості
Правова система має три ключові задачі, щоб мінімізувати самосуд:
- Швидке і доступне розслідування: оперативність поліції і прокуратури у розслідуванні злочинів та оперативне інформування потерпілих про процес допомагають зменшити спокусу «вирішити самостійно».
- Прозорість та довіра: відкриті судові процеси, публічні рішення й ефективний механізм відновлення справедливості підвищують легітимність інститутів.
- Профілактика і просвітництво: робота омбудсмана, правозахисних організацій та місцевих адміністрацій щодо правового виховання, роз’яснення наслідків самосуду й доступних процедур захисту прав. У кризових ситуаціях (наприклад, під час війни) важливі спеціальні ініціативи для запобігання мимовільних або помилкових позасудових розправ.
- Правозахисні коаліції і Омбудсман неодноразово наголошували: навіть за екстремальних обставин (війна, мародерство тощо) позасудові покарання не є виправданими, якщо йдеться не про негайне запобігання загрозі життю. Такі заяви підкреслюють, що відповідальність має настати через правові процедури, а не через натовп.
Раніше ми писали, що робити, якщо винуватець ДТП втік з місця та як отримати компенсацію за завдані збитки.
Також ми розповідали, як скористатися порталом «Дія», щоб правильно та ефективно оформити субсидію онлайн.
