У Дніпрі презентували доку-перформанс «Стійкі. Нескорені. Дніпро», у якому п’ятеро захисників поділилися особистими історіями про фронт, важкі поранення, боротьбу за відновлення та життя після пережитого.
Олег Борщевич («Батя»), Олександр Ів Зомбо («Зозо»), Ольга Білан («Файна»), Андрій Добровольський («Кум») і Володимир Котенко («Кот») вийшли на сцену не як професійні актори, а як люди, які на власному досвіді знають ціну кожного слова про війну.
Постановку створив Патріотичний театр «Арт-Фронт». Автор ідеї — керівник театру Ігор Кирильчатенко, режисер — Олександр Глумов, керівниця проєкту — Світлана Закладна. Документальні розповіді ветеранів доповнили театральна дія, участь професійних акторів і фотографії та відео з особистих архівів героїв.
Прем’єра не залишила зал байдужим. Під час вистави глядачі плакали, а у фіналі підвелися зі своїх місць і довго аплодували. Після показу люди підходили до ветеранів, дякували їм, висловлювали захоплення та фотографувалися разом. Для багатьох це була нагода не просто почути історії зі сцени, а особисто потиснути руку тим, хто пережив важкі випробування й сьогодні власним прикладом підтримує інших.
П’ять історій — п’ять голосів
Володимир Котенко («Кот») зізнався, що перед прем’єрою захворів і хвилювався, чи вистачить сил на виступ. Проте найсильніші емоції йому подарувала реакція людей — і особлива зустріч після вистави.
«Я бачу очі людей, які підходять, дякують, і відчуваю їхню щирість. Це дуже надихає. Я радий, що такий досвід є у моєму житті».
Володимир став військовим у 2013 році, пройшов АТО та ООС, а під час повномасштабного вторгнення отримав важке поранення ніг. Попри прогнози лікарів, які сумнівалися, що він зможе ходити самостійно, сьогодні ветеран пересувається на власних ногах і має спортивні перемоги.
Олег Борщевич («Батя») назвав прем’єру особливим досвідом: за свої 69 років він уперше вийшов на театральну сцену. Для нього було важливо, що глядачі почули справжні історії, а не вигадані сюжети.
«Глядачі побачили не вигадані історії, а те, що ми пережили — біль, кров і все, через що пройшли. А для мене це ще й особливий момент, бо за 69 років я вперше виступив на сцені. Моє донорське серце сьогодні щасливе».
Олег воював в Афганістані, брав участь в АТО, а з початком повномасштабного вторгнення знову вирушив на фронт. Через тяжку хворобу він переніс трансплантацію донорського серця.
Ольга Білан («Файна») розповіла, що найбільше хвилювалася не через сцену, а через відповідальність перед людьми, які на неї розраховували. Та виступ дав їй змогу поділитися особистим досвідом і ще раз згадати, що допомогло не здатися.
«Коли розповідаєш усім про себе, це дуже глибокі емоції. Я хвилювалася, бо не хотіла підвести команду, але рада, що змогла розповісти свою історію. Коли побачила в залі очі свого сина, знову зрозуміла: здаватися не можна. Саме з цього починається історія моєї сили».
Ольга долучилася до служби в ППО після початку повномасштабного вторгнення. Після удару ракетою «Іскандер» по позиції вона отримала тяжкі травми, але вижила й пройшла тривалий шлях відновлення.
Олександр Ів Зомбо («Зозо») до війни був артистом балету Дніпровського театру опери та балету й виконував головні партії. Після початку повномасштабного вторгнення він вирушив захищати Україну, отримав важке поранення та проходив тривалу реабілітацію.
«Я дуже нервував, бо в розмовному жанрі раніше не виступав — мені краще танцювати. Але сподіваюся, що глядачі відчули те, що я хотів передати. Для мене було важливо сказати: не можна опускати руки. Треба щодня щось робити, щоб ставати кращим. Я давно не був на сцені й дуже радий, що зміг знову виступити перед людьми та поділитися своєю історією».
Андрій Добровольський («Кум») зізнався, що перед прем’єрою хвилювалася вся команда. Проте виступ, на його думку, вдався, а сама участь у проєкті стала можливістю розповісти історію, яку варто почути.
«Ми всі дуже переживали перед виступом, але зрештою вийшли на сцену й виступили потужно. Мені здається, вдалося втілити задум режисера».
Андрій отримав важке поранення на фронті, внаслідок якого втратив кінцівку. Сьогодні він пересувається на протезі та продовжує вести активне життя.
«Важливо, щоб ветерани самі розповіли свої історії»
Керівник Патріотичного театру «Арт-Фронт» та автор ідеї доку-перформансу Ігор Кирильчатенко пояснив, що основою постановки стали саме реальні свідчення ветеранів. Команда прагнула дати їм можливість говорити про пережите власними словами.
«Ми вперше працювали в такому форматі, тому я теж хвилювався. Часу шукати акторів і створювати вигаданий сценарій не було, тож ми вирішили взяти справжні історії ветеранів. Для мене було важливо, щоб вони самі вийшли на сцену й розповіли про те, що пережили. Тепер, побачивши реакцію глядачів, я розумію, що це було правильне рішення».
«Стійкі. Нескорені. Дніпро» — це нагадування про те, що за кожною історією війни стоїть конкретна людина, яка стала на наш захист та продовжує боротися вже за власне відновлення та майбутнє.
Побачити виставу ще можна 17 та 24 жовтня о 18:00 на сцені КДЦ «Дніпропрес». Вхід вільний.
