За три роки війни Народний дім на вул. Криворіжсталі прийняв понад 100 тисяч переселенців, які тікали до Кривого Рогу з Київщини, Херсонщини, Донеччини і Луганщини. Цей осередок став центральним штабом, де люди, що втратили домівки, отримували першу необхідну допомогу.
Про безсонні ночі, важкі будні і жертовну роботу своєї команди розповідає голова ГО «Егіда-центр» Наталія Патрушева.
— Пані Наталіє, згадайте події трирічної давнини. Хто координував роботу з прийому переселенців?
— Народний дім як головний осередок діє у місті з 2014 року. Але докорінно все змінилося з перших днів повномасштабної агресії рф. Інтенсивність прийому вимушених переселенців зросла у рази. Люди прибували з територій, де велися інтенсивні бойові дії. Ми допомагали їм інтегруватися в громаду міста. На той час, до 2022 року, наша громадська організація була єдина в місті, яка опікувалась цими людьми. Коли розпочалася війна, до нас звернувся міський голова Юрій Вілкул і запропонував нам працювати в цьому штабі. Тому 22 лютого ми вже підписали Меморандум про співпрацю з міською владою і розгорнули штаб. Перше питання, з яким зіткнулися, — треба було десь приймати і розміщувати людей, які приїжджали до нас з однією торбиною.
— Як ви змогли впоратись з такою складною роботою?
— Ми звернулися до місцевих жителів з проханням допомогти цим людям. Відгукнулись волонтери, криворіжці, прийшли ті, хто приїхав до нас ще в 2014 році. Розгорнули прийом і видачу гуманітарної допомоги. Було дуже складно, бо в перші дні до нас їхала маса людей. Ми працювали і вдень, і вночі. За добу приймали до 2,5 тисячі. І всіх треба було розмістити, дати притулок. Часто люди приїздили роздягнуті, в капцях, а на вулиці зима. Дякуючи місцевим мешканцям, ми змогли вирішити і цю проблему. 25 лютого ми отримали першу гуманітарну допомогу — від представництва Ради Європи в Україні. Потім нам почало допомагати Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, міжнародні організації. Ми писали їм листи, розповідали, що потрібно. Людей до нас привозили військові, волонтери, багато було людей на візках, інвалідів, тому працювати було дуже важко.
— Скільки переселенців від початку великої війни звернулося до фахівців ГО «Егіда-Центр», з яких областей?
— 100 тисяч. Були організовані пункти зустрічей. Це залізничний вокзал, де було налагоджено питання з диспетчерами. Ми знали, куди й коли відправляються евакуаційні поїзди. Часто допомагали людям придбати квитки. Тих, хто залишався в нашому місті, розвозили до місць компактного проживання в школах. Але їх теж треба було обладнати. Туди завозили ліжка, білизну і ковдри – все, що нам давали міжнародні організації. Більшість переселенців були з Херсонської області, також їхали з Києва, Бучі. Здебільшого ті, хто мали тут родичів, друзів чи знайомих. Коли ми розгорнули свою роботу, нас було усього четверо. На сьогодні, у команді близько пів сотні людей: психологи, соціологи, водії, вантажники, комплектувальники. Крім гуманітарної допомоги, ми здійснюємо соціальний супровід, первинну оцінку потреб. У нашому хабі є медичний персонал, працівники якого одразу оглядають людей і дають направлення до лікарів. До нас виїздить і швидка допомога.
— Знаємо, що у вашій команді багато переселенців, які теж долучаються до цієї роботи.
— У нас працює багато людей, які приїхали з 2014 року. Є такі, хто долучився вже сьогодні. Їх дуже багато. В нашій команді є люди, які втратили на окупованих територіях житло.
— Про які населені пункти йдеться зараз, коли ми говоримо про ВПО?
— Дуже багато людей прибули в жовтні і листопаді. За місяць — більше 1700. На сьогодні, їх кількість зменшилась, але десь до 10 сімей щодня прибувають до нашого міста. Це в основному Покровський район Донецької області.
— Звернувшись до Народного дому, внутрішньо переміщені особи можуть отримати широкий спектр послуг. У яких напрямках працюєте нині?
— Починаємо з першої оцінки потреб людини, яка до нас звернулася. Працюємо з громадськими організаціями «Право на захист», «Проліска». Надаємо юридичну допомогу, бо люди втратили житло, документи, гроші і все, що у них було. Ми допомагаємо відновити документи, скласти договори – все безкоштовно. Надаємо психологічну допомогу. Працюємо як з батьками, так і дітьми. Проводимо різноманітні майстеркласи, щоб навчити людей, як самостійно стабілізувати своє психічне навантаження. Тривоги у Кривому Розі лунають постійно, частими є і прильоти. Особливу увагу приділяємо гендерному насильству. Наші дівчата працюють по школах, де пояснюють дітям, що таке булінг, як зберегти своє здоров‘я. Завдяки великій підтримці Міжнародного медичного корпусу і Чеської неурядової організації «Людина в біді», можемо організувати більш розширену допомогу людям.
— Підтримка у пошуку житла. Розкажіть про це детальніше.
— У нас є транзитний дитячий садочок, де ми можемо розселити людей десь до п’яти днів. За цей час ми допомагаємо знайти житло. Працюємо з сільськими громадами. Це житло укомплектоване всім необхідним. Але у співпраці з «Проліскою» ми допомагаємо з ліжками, постільною білизною, посудом. До нас часто звертаються місцеві мешканці, які можуть здати своє житло переселенцям в оренду.
— Ваші фахівці як ніхто знають, що чужої біди не буває. Які історії за ці роки вразили вас найбільше?
— У мене було два таких випадки. Перший, коли до нас почали їхати дитячі будинки сімейного типу. Там було до десяти голодних дітей. Їх треба було десь розмістити, але десятеро дітей ніхто на квартиру брати не хотів. Ми стикнулися з цією проблемою, допомогли цій сім’ї стати на ноги. А ще запам’яталася жіночка з двома дітками, яку привезли військові. Тиждень родина йшла пішки, поки не вийшла до траси. Її чоловіка застрелили прямо у дворі. Там же дружина з сусідкою його й поховали. Прийняли рішення йти. Виїхати не було чим. І тільки коли ця жінка разом з маленькими дітьми вийшла на нашу територію, її підхопили волонтери і привезли до Народного дому, де ми їй допомогли. Заселили їх у відремонтований і переобладнаний гуртожиток.
— З якими запитами зараз до вас звертаються люди?
— На сьогодні, це юридичні, психологічні проблеми, дуже багато людей потребують гуманітарної допомоги. На жаль, сьогодні міжнародні фонди вже не дають продуктові набори. Але у співпраці з «Людиною в біді» ми зараз можемо надати хоч якісь гігієнічні набори. У нас є памперси для всіх діток, починаючи від першого до шостого розміру. Є памперси для інвалідів.
— Як місто підтримує вашу роботу?
— У співпраці з місцевою владою питання вирішуються дуже швидко. Нас постійно підтримують заступник міського голови Костянтин Бєліков та заступник голови Металургійної райради Олександр Кучер. З усіма питаннями, які виникають, ми звертаємось до них.
— Якої підтримки потребує «Егіда-центр»? Як криворіжцям долучитися до підтримки переселенців?
— Потрібен посуд, бо люди часто здають квартири без нього, ложки, виделки, каструлі, ковдри. Все, що нам криворіжці приносять, ми передаємо біженцям.
— Як люди можуть звернутися до вас?
— Просто прийти до Народного дому (вул. Криворіжсталі, 52) і ми допоможемо всім, що у нас є. Коли цього немає, звертаємось до громадських організацій, які працюють в нашому місті, шукаємо. Чим можемо, тим допомагаємо.
