Подолати наслідки війни допомагає ГО «Жінки Західного Донбасу», яка реалізує в місті новий проєкт
На сьогодні можливістю отримати таку допомогу скористались уже чимало жінок – як внутрішньо переміщених осіб, так і місцевих жителів, котрі у прифронтовому місті теж потерпають від постійних сирен та «прильотів».
Пані Люба все своє життя проживає в Павлограді. Вона мала сім’ю, двох синів. Проте тепер залишилась одинокою. Жінка поховала чоловіка та обох синів. Один з них загинув на російсько-українській війни, захищаючи рідну землю. Та й постійні тривоги, «прильоти» у прифронтовому місті не додають їй спокою. Каже, що особливо на початку було дуже важко морально. Не знаходила собі місця. Потім дізналась, що в місті є така організація, котра допомагає жінкам, що відчули на собі наслідки війни. Прийшла, познайомилась і тепер приходить сюди частенько. Каже, що спілкування з психологом з переселенцями додає їй життєвих сил.
— Я хоч і місцева мешканка, але теж потребую допомоги, особливо психологічної. Як добре, що в Павлограді є такий проєкт. Я користуюсь послугами цієї організації регулярно. Пропоную також свою допомогу, можу пакувати пакунки для гуманітарної допомоги чи ще щось робити. Але найголовніше для мене – це спілкування з людьми, з такими ж, як я, котрі теж відчули на собі наслідки цієї війни. Ділимось з ними, чим можемо. Тут дуже гарні спеціалісти. Юрист розповідає про різні закони, які вийшли під час війни, що змінилось у законодавстві. А ще у нас дуже гарний психолог. Ми всі отримуємо від нього допомогу. Він обізнаний, харизматичний. Бездоганний фахівець. Я дуже радію з того, що є таке місце, куди можна прийти, де тебе вислухають, щось порадять підтримають, підкажуть, куди краще звертатись. Навіть, коли з тобою просто поспілкуються і це теж допомагає. Ми всі від цього маємо чимало позитиву, забуваються якісь негаразди. Хочеться, щоб цей проєкт ніколи не завершувався.
Неоніла – не місцева мешканка, вона вимушено приїхала до Павлограда, аби знайти тут прихисток. Жінка сподівається, що це тимчасовий прихисток. Мріє, що таки повернеться до рідної Луганщини після того, як наші Збройні сили звільнять її від окупантів. В Павлограді вона проживає в модульному містечку для переселенців.
— Дуже важливо на новому місці проживання отримати хоч якесь житло. Я пенсіонерка, тому винаймати житло для мене непосильно фінансово. Проте не менш важливо, щоб хтось тобі порадив, зорієнтував куди далі йти, що робити, куди звертатись. Адже в статусі переселенців ми раніше ніколи не були, не маємо відповідного досвіду. Та і в перші дні після переїзду відчуваєш якусь тривогу, незахищеність. І коли розумієш, що ти не один, що є люди, котрі переймаються твоєю долею, готові допомогти, то це дуже підтримує, надає сил. Я сюди приходжу мало не щодня. Психолог завжди щось порадить, розповість, за потреби можна і в юриста проконсультуватись. Тут завжди вислухають, порадять, підкажуть. А ще я пропоную свою допомогу – чи пакети сформувати з гуманітарною допомогою, чи логотипи наклеїти. Мені це подобається, я можу поспілкуватись з такими ж переселенцями і на душі краще стає.
В офісі ГО «Жінки Західного Донбасу» завжди людно. Люди приходять з різними проблемами, запитаннями, або ж просто поспілкуватись. Допомогу можуть отримати як вимушено переміщені особи, так і місцеві мешканки.
Проєкт триватиме до серпня 2025 року. Детальнішу інформацію про час та місце проведення різних заходів ми повідомлятимемо на наших сторінках в соцмережах.
Проєкт реалізується в межах проєкту EMPOWER, що фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) спільно з Європейським Союзом та реалізується GIZ Ukraine.
