Наприкінці 19 – початку 20 століття у селі Паньківка Новомосковського повіту був великий винокурений завод. Село це розташовувалось на березі Дніпра вище сучасного Кам’янського. Під час будівництва греблі опинилося під водою.
Про винокурений завод та Паньківку розповів Ігор Лисенко на ФБ сторінці Рідна Новостепанівка (Цікавинки з історії Новомосковського краю)
Отже належав цей завод графу Івану Григоровичу Ностіцу і кормив всю округу, та і власнику давав прибутки на десятки тисяч рублів. Наприклад, у 1902 р. він випустив спирту на 160 тис. рублів.
Крім винокуреного заводу в селі ще був промисел – меблева фабрика.
— На меблевій фабриці працювали талановиті народні умільці, справжні художники своєї справи. З дніпровської лози вони створювали справжні зразки мистецтва: гарнітури, дивани, крісла, стільці, столи, корзини, підставки для квітів і таке інше. Гарно прикрашені, ці дійсно чудові речі сміливо могли стати прикрасою будь якого дому, — пише автор.
Але після революції все було зруйновано. Довгий час залишки обладнання зберігалися у розвалинах заводу, яке потихеньку розтягували, або воно ржавіло під відкритим небом.
Наприклад, є документальні спогади, що там були «в тому числі 6 величезних чанів з міцного заліза, які вміщували до 50 тисяч відер. Колись вони знаходились в критому приміщенні, а в теперішній час стоять на відкритому повітрі і слугують розвагою для місцевих дітей. Вони змагаються в грі у кого вийде кращий «штучний грім», кидаючи в чани велике каміння.
Крім цих 6 чанів, в розваленому приміщенні завода є ще шість менших чанів, які збереглись значно краще. В кожен такий чан входе приблизно до 5 тисяч відер. В бувшій кочегарці маються два добротні котли з трубами, а також багато дрібниць з заліза та чавуна».
Частково обладнання у 1920 році вивезли на спиртовий завод у Катеринослав. А все інше мабуть так і згинуло.
