7 меморіальних дошок відкрили сьогодні на фасаді 33-ї Криворізької гімназії. Сім випускників, боронячі Батьківщину, віддали свої життя за вільну від ворога Україну.
Сергій Залога, Богдан Іоненко, Олексій Косяк, Сергій Мойса, Сергій Ричков, Дмитро Тиханський та Богдан Федоришен. Їх голоси ще пам‘ятають стіни рідного закладу, пам‘ять – навіки збережуть мармурові фото і серця тих, хто знав цих хлопців.
«За свободу Батьківщини вони поклали найдорожче, що у них було — своє життя, яке вони теж любили. Та найбільш вони любили свої родини, рідне місто і Україну. Дуже важко щось сказати. Це – велике горе, яке завжди буде з близькими. І хоча наші хлопці пішли у засвіти, вони продовжують жити – в нашій пам‘яті і серцях. І ми зробимо все, щоб пам’ять про них жила вічно. А їх сім’ї будуть оточені підтримкою, турботою та увагою. Слава Україні!» — звернувся до пристуніх голова Ради оборони міста Олександр Вілкул.
Ледь стримує сльози теща Сергія Ричкова – Наталія Коноваленко. Відгукується про зятя, як надзвичайно чуйну, добру і ввічливу людину. У жовтні рівно два роки, як той загинув. Під Кам‘янкою на Херсонщині у їхню машину потрапив ворожий снаряд…
«Був дуже люблячим батьком. Він так турбувався про дітей, що збоку здавалося, що для нього діти, як ковток свіжого повітря. Він жодного разу не пішов на роботу, аби не поцілувати їх. А коли повертався, завжди питав, як у них пройшов день, які успіхи, де їм допомогти», — згадує жінка.
Абсолютним шоком стала для Ольги Петрівни стала звістка про загибель Сергія Мойси. У нього вчителька викладала англійську.
«Я навчала Сергія, він був таким гарним, веселим хлопчиком. Жодний захід в школі не проходив без його участі. Сергій був відповідальним: завжди усіх підтримував і допомагав. Йому завжди був притаманний гумор. Навіть на фронті. Коли йому казали, що при поверненні поведуть відпочивати до річки, він заперечував. Мовляв, сам знає куди всіх повести, чим нагодувати та розважити», — розповідає жінка.
Світлана Дасік — сестра полеглого Сергія Залоги.
«Мій брат завжди був веселий, всіх підтримував, всім допомагав, був справжнім захисником. Дуже важко усвідомлювати, що його не стало. Він ще й хрещений моєї донечки. У мене батько загинув, потім брат. Для нас це велике горе. Брат менший за мене, але завжди захищав мене. В моїй пам‘яті про нього житимуть тільки світлі спогади», — стиха промовляє жінка.
Відсьогодні молоді хлопці світло дивитимуться на підростаюче покоління з мармурових світлин.
Сергій Залога — з березня 2022 року брав участь у звільненні Херсонської області. Загинув 25 грудня 2022 року на Донеччині.
Богдан Іоненко — пішов добровольцем в десантно-штурмовий взвод 95 батальйону. Звільняв Ізюм, Лиман. Загинув 28 лютого 2023 року на Луганщині.
Олексій Косяк – у 2019 році вступив за контрактом до лав 92-ї окремої штурмової бригади ім. І. Сірка. 11 листопада 2022 року прийняв останній бій на Харківщині.
Сергій Мойса — з квітня 2022 року доброволець 129-ї бригади ТРО. Воював у 7 батальйоні «Арей» з позивним «Спрінтер» на Херсонському, Запорізькому та Донецькому напрямках. Загинув 8 липня 2023 року на Донеччині.
Сергій Ричков — сержант, механік-водій гірсько-штурмового батальйону. Загинув 4 жовтня 2022 року при виконанні бойового завдання на Херсонщині.
Дмитро Тиханський — з початку повномасштабної війни добровільно приєднався до 17-ї окремої танкової бригади ім. К. Пестушка, де став солдатом-навідником, а згодом – кулеметником. Загинув 21 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання у Херсонській області.
Богдан Федоришен – бойовий медик взводу механізованої роти в/ч 4574. Внаслідок отриманих поранень помер у лікарні 26 січня 2024 року.
Вічна слава Героям!
