24 серпня 2026 року. Синельникове, Дніпропетровщина.
Є дні, коли слова перестають бути просто словами. Коли вони стають пам’яттю, опорою і тихою силою, що допомагає вистояти. Саме таким днем стала 35-та річниця Незалежності України у прифронтовому Синельниковому, де замість великої сцени – шкільне укриття, замість мирного святкового галасу – повітряні тривоги, але замість страху – дитячі голоси, що впевнено декламували українську поезію.
Саме тут Благодійна організація «ФОНД ХІЛЬКО» спільно із Синельниківською районною державною військовою адміністрацією, за підтримки міської ради, провела черговий благодійний конкурс декламування української поезії, присвячений 35-й річниці Незалежності України. Захід став не просто творчим змаганням, а символом того, що українська культура звучить там, де війна щодня нагадує про себе.
Діти, із зруйнованих війною містечок
На конкурс приїхали дев’ятнадцять дітей із різних міст і селищ Синельниківської громади. Вони різного віку, різних характерів і життєвих історій. Але їх об’єднувало головне – любов до українського слова.
Багато хто з них уже знає те, чого не повинна знати жодна дитина: евакуацію, втрату дому, життя під звуки вибухів і нескінченні повітряні тривоги. Вони народилися у незалежній Україні, але їхнє дитинство припало на війну.
І все ж війна не змогла відібрати у них найважливішого – здатності відчувати красу поезії, говорити українською мовою, хвилюватися перед виходом на сцену, усміхатися після оплесків і вірити у майбутнє.
Кожен виступ був особливим. Вірші Ліни Костенко, Василя Симоненка, Павла Тичини, Сергія Жадана та інших українських авторів звучали не як шкільне завдання, а як особисте зізнання. У цих дитячих голосах відчувалася щирість, яка змушувала мовчати навіть дорослих.
Свято, яке почалося з Державного Гімну
Урочисте відкриття конкурсу стало одним із найсильніших моментів заходу.
Конкурс відкрив засновник БО «Фонд Хілько», військовослужбовець Збройних сил України та учасник бойових дій Андрій Хілько, який нині боронить Дніпропетровщину, і є міжнародним письменником (влітку 2026 видав в ЄС книгу: «POWERbook стійкість цивільного населення в умовах війни та катаклізмів»).
Його присутність стала живим нагадуванням про те, що Україну сьогодні тримають разом військові й цивільні. Одні захищають країну зі зброєю в руках, інші – зберігають її культуру, освіту й майбутнє.
У своїй промові військовий наголосив на силі українського слова, необхідності розвитку поезії та важливості підтримки цивільного населення навіть у найскладніші часи.
Після цього зал підвівся.
Разом діти, батьки, педагоги й організатори виконали Державний Гімн України.
Багато хто співав зі сльозами на очах.
Потім настала хвилина мовчання – на згадку про Захисників і Захисниць України, які віддали життя за те, щоб українські діти могли й надалі читати свої улюблені вірші рідною мовою.
Саме після цієї тиші українська поезія зазвучала особливо сильно.
Коли кожен фіналіст уже переможець
Журі мало непросте завдання.
Дев’ятнадцять юних декламаторів продемонстрували високий рівень підготовки, артистизм і глибоке розуміння поетичних творів.
За результатами конкурсу було визначено чотирьох переможців, які отримали грошові винагороди:
- І місце – 5 000 гривень;
- ІІ місце – 2 000 гривень;
- ІІІ місце – 1 000 гривень;
- ІІІ місце – 1000 гривень.
Втім, організатори наголошують: без подарунка не залишився ніхто.
Кожен учасник отримав солодкий подарунок, відзнаку від місцевої влади як символ того, що сміливість вийти на сцену і подарувати людям українське слово вже є великою перемогою.
У той день усі були переможцями.
Були дев’ятнадцять історій, дев’ятнадцять голосів і дев’ятнадцять доказів того, що українське майбутнє вже сьогодні росте поруч із нами.
Коли громада працює разом
Організація такого заходу в прифронтовій громаді потребує не лише бажання, а й справжньої командної роботи.
Важливу роль у проведенні конкурсу відіграла Синельниківська районна державна військова адміністрація.
Особливу подяку організатори висловили голові адміністрації пані Світлані та першій заступниці пані Тетяні за підтримку, координацію та ефективну цивільно-військову взаємодію, завдяки якій кожна дитина отримала не лише можливість виступити, а й увагу, турботу, святковий настрій, солодкі подарунки та пам’ятні відзнаки.
Люди, які роблять дитинство можливим
Окремі слова вдячності пролунали на адресу керівниці БО «Фонд Хілько» Ірини Лучко.
Попри викладацьку діяльність у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, вона взяла на себе організацію заходу – від підготовки конкурсу до координації всіх його етапів.
Не менш важливою стала підтримка мецената Володимира Прядки та компанії «Столична Правова Група», які повністю профінансували проведення конкурсу.
Саме завдяки їхній підтримці діти отримали не лише призи, а й справжнє відчуття свята.
Адже у прифронтових містах навіть один день без страху, наповнений усмішками, творчістю та оплесками, має особливу цінність.
Незалежність, яка звучить дитячими голосами
Існують моменти, які не вимірюються цифрами.
Не вимірюються кількістю подарунків, розміром призового фонду чи кількістю оплесків.
Вони залишаються в пам’яті тому, що нагадують про найголовніше.
Цей конкурс став саме таким моментом.
Поки дорослі виборюють свободу на фронті, українські діти продовжують берегти інший фронт – культурний. Вони читають українську поезію так, ніби передають естафету майбутньому поколінню.
У прифронтовому укритті цього дня звучали не лише вірші.
Там звучала віра. Там звучала пам’ять. Там звучала Україна.
І поки дитячі голоси впевнено вимовляють слова українських поетів, країна продовжує жити.
Бо поки звучить українське слово – звучить Україна. І саме в таких дітях сьогодні народжується її майбутня Перемога.
