Подалі від небезпеки, обстрілів та тривожних думок про рідних. Діти мобілізованих працівників криворізьких підприємств Метінвесту влітку мали змогу пройти психологічну реабілітацію та відновити сили в мальовничих Карпатах. Говорять, що вражень та емоцій від мандрівки їм вистачає й дотепер.
Уже за два тижні криворізькі школярі підуть на осінні канікули, але ті з них, хто змістовно і з користю провели літо, до цього часу подумки повертаються до нього у спогадах. Підприємства Метінвесту у Кривому Розі цьогоріч відправили на корисний відпочинок у межах гуманітарної ініціативи «Strong Generation Camp – Майбутнє» 173 дитини, чиї батьки стали на захист України та діти, які втратили на війні близьких.
Першого серпня у подорож на Закарпаття вирушила й 11-річна Кіра Бібік, донька машиніста бульдозера цеху технологічного автотранспорту Інгулецького ГЗК, який нині воює на фронті. З початком воєнних дій поблизу південної частини Кривого Рогу вона разом з мамою поїхала в евакуацію до Словаччини. Пізніше родина повернулася додому.
«Так вийшло, що ми з сім’єю не відпочивали разом у Карпатах. Були з дітьми там лише проїздом, коли тікали подалі від війни. Коли ж зателефонували з ІнГЗК з пропозицією відправити туди старшу доньку на «перезавантаження», не вагалася ні хвилини. Хвилювалася тільки за те, як вони доїдуть, чи все буде безпечно. А от щодо організації, порядку та гарного ставлення до дітей була спокійна, бо компанія Метінвест це забезпечує. Знаю це за минулими роками, відпочинком в «Альбатросі» — оздоровчому морському таборі», — розповідає Яна Бібік.
З радістю прийняла звістку про подорож до гірського оздоровчого центру і Кіра. Товариська дівчинка одразу знайшла собі друзів, з якими довга дорога до Закарпаття була легкою і веселою.
«У кімнаті нас жило шестеро дівчат. Ми чудово ладнали одна з одною, знайшли багато спільного у своїх захопленнях, можна сказати, що стали однією сім’єю. Ми й досі спілкуємося, для цього спеціально собі й чат створили. Кожен день у центрі був наповнений багатьма цікавими подіями. Ми їздили на екскурсії, ходили в походи, вчили нових пісень і танців, виступали на сцені, проходили квести, а увечері були дискотеки. Я здивувалася, коли мама мені сказала, що нас годуватимуть п’ять разів на день. Так і було, все дуже смачне, але найсмачніше для мене було печиво з начинкою з маршмеллоу. Я повернулася додому під великими враженнями. Найбільше емоцій у мене викликали гірські краєвиди. У нас вдома такого немає», — поділилася Кіра Бібік.
Переповідають літні пригоди свого сина і у родині Косіків. Данилові скоро виповниться 12 років, але він перше за батьків відчув на собі цілющу силу Карпат. Його тато до війни працював механіком на дробильній фабриці Інгулецького ГЗК, а тепер служить у лавах ЗСУ. Влітку хлопець погодився на вмовляння мами та вирішив лишити її на деякий час, щоб поспілкуватися з однолітками і набратися сил та позитиву перед новим навчальним роком.
«Мені сподобалося все, хіба що тривала дорога до центру для мене була незвичною. Це був час суцільних пригод. Вразила екскурсія до реабілітаційного центру бурих ведмедів. Вони там звикли до людей, проте у кожного своя складна історія. Цікаво було покататися на підйомнику, пограти з хлопцями з інших міст у спортивні ігри, круто було позмагатися у пейнтболі. Розваги були кожного дня різні. В нашому загоні вожатою була Єлизавета, вона була дуже весела. Ми з друзями — на постійному зв’язку, ділимося, хто як живе, хто чим займається. Загалом я дуже радий, що потрапив до такої крутої програми», — дякує Данило Косік.
Відгуки учасників програми «Strong Generation Camp – Майбутнє» свідчать про те, що головна мета гуманітарної ініціативи була досягнута. Діти змогли відволіктися від психологічного навантаження, спричиненого війною, та відновити життєвий ресурс.
