Вшанували пам‘ять, поклали квіти і подумки звернулись до найрідніших, яких забрала війна. Біля пам‘ятника воїнам АТО в Тернівському районі сьогодні зібрались представники керівництва міста, району, військовослужбовці, громадськість та сім‘ї загиблих військових.
Нагадаємо, пам‘ятник героям АТО у Тернах став першим такого роду в Україні. Звели постамент в 2016 році. Того ж року Кривий Ріг першим в Україні започаткував День вшанування учасників антитерористичної операції. У 2016-му Юрій Вілкул підтримав ініціативу Комітету солдатських матерів і рідних загиблих бійців. Пам’ятну дату закріпили у Статуті Кривого Рогу. Саме у ніч на 14 червня 2014 року 49 синів України пішли у небо. В аеропорту Луганська російські найманці розстріляли український Іл-76 під час його заходу на посадку. Серед загиблих десантників було семеро криворіжців.
«Сьогодні ми вшановуємо пам‘ять всіх криворіжців, які загинули, боронячи Україну — з 2014 року і до сьогодні. До церемонії запросили родини воїнів з Тернівського, Саксаганського, Довгинцівського, Інгулецького районів. Для них підготували теплий захід, урочистий концерт. Зробили все, щоб вони мали можливість між собою поспілкуватись, відчути, що ми завжди з ними, завжди – поруч. І наша задача — берегти пам‘ять про наших загиблих Героїв. Це найменше, що ми можемо для них зробити», — говорить очільниця ГО «Набат Кривий Ріг», заступниця голови Ради оборони міста Вікторія Самойленко.
Серед гостей заходу – Галина Росенко. Її син одним з перших пішов на фронт.
«26 лютого Саша вже був у військовій частині, служив в 60-ій окремій механізованій Інгулецькій бригаді, визволяв Херсон. Призвався разом з чоловіком. Той як офіцер демобілізувався, а син загинув – 19 жовтня 2022 року. Вже два з половиною роки, як ми осиротіли. Дуже багато наших знайомих і друзів призвали у перші дні війни», — гірко каже матір.
За сьогоднішній захід щиро дякує, каже це по-справжньому об‘єднує людей.
«Такі заходи треба проводити завжди. Щойно поставили пам‘ятник, ми щороку сюди приходили. Вважаю, люди мають знати і пам‘ятати про наших Героїв, без нагадувань», — каже пані Галина.
Людмила Безущенко досі не може оговтатись від загибелі сина, хоча минуло вже понад два роки.
«Для мене це дуже велика трагедія, не знаю, як я її пережила. Пам‘ять про наших хлопчиків треба цінувати, нагадувати про них. Мій син загинув у жовтні 2022-го. Захищати Україну приїхав з Польщі. Разом з друзями був впевнений, що все скоро закінчиться і він повернеться. Але не так все сталося. Цей концерт нас психологічно підтримав, багато класичної музики було, ми втішилися», — дякує жінка.
