Новомосковський трубний завод – найбільше та містоутворювальне підприємство міста Самар (колиш. Новомосковськ) на Дніпропетровщині. Деякі цікаві факти з його історії розповів на ФБ сторінці Рідна Новостепанівка (Цікавинки з історії Новомосковського краю) відомий краєзнавець Ігор Лисенко.
Спершу завод не був трубопрокатним, його почали будувати у 1932 році як найбільший в країні жерстекатальний завод.
Підприємство стало не просто містоутворювальним, а справжнім порятунком для місцевих жителів. Завдяки продуктовим карткам, які отримували робітники на будівництві заводу, сотні сімей змогли пережити Голодомор 1932-33 років.
Будівництво було справжнім прикладом радянської гігантоманії. Відомо, що лише кабінет директора мав площу 103 м2, а технічного директора 93 м2.
Завод став працювати у 1935 році, будівництво завершилося із запізненням. Перше гаряче випробування листопрокатного стану відбулось 28 березня 1935 року. Підприємство випускало тонколистовий прокат (оцинковану покрівлю, та білу жерсть).
Типово для того часу на заводі ставили рекорди з випуску продукції. Але темпи швидко спали, виробничі потужності простоювали, або випускали величезну кількість бракованої продукції, а керівництво виявилося безпорадним. Більше того 8 серпня 1937 року Новомосковський завод взагалі не відвантажив жодного листа жерсті. Закінчилося це прогнозовано звинуваченням в антирадянській діяльності. В результаті зі старого керівництва залишився тільки головний інженер.
Влітку 1941 року виявилося, що радянська армія не забезпечена елементарним – котелками. Тому на заводі терміново налагодили випуск дефіцитних котелків з білої жерсті. За описом, ці білі котелки виглядали досить незвично і не всім військовим сподобались, але відомо, що саме ними забезпечили всі військові частини, які формувались на території Дніпропетровської області.
Коли стало зрозуміло, що Новомосковськ потрапить в окупацію, розпочались роботи по евакуації обладнання завода. Всього було евакуйовано більше тисячі людей (робітників та службовців з членами їх родин).
В деяких джерелах наводиться інформація, що все керівництво Новомосковського завода в першу чергу евакуювали себе та членів своїх родин. А також приводиться «факт», що керівництво втекло та не залишило ніяких розпоряджень і за це втікачів в серпні 1941 року виключили з партії. Також стверджується, що їх подальша доля залишилась невідомою.
Насправді директор Віктор Іларіонович Ліпухін до останньго керував евакуацією, про це є багато інформації в його спогадах. А його син Юрій взагалі потім став директором металургійного завода, того самого куди в 1941 евакуювали обладнання з Новомосковська.
В часи окупації завод був перетворений в купу розвалин. Але з перших днів звільнення Новомосковська від загарбників розпочалось його відновлення.
В 1957 році завод був перейменований в Новомосковський металургійний завод (НМЗ), а з 1972 року став називатись Новомосковським трубним заводом (НТЗ).
