«Поки у нас вихідні, у них — ще один день тортур», «Поки ми живемо, вони виживають», «Мій син – моє життя! Поверніть його з полону!» Рідні наших полонених захисників не втомлюються виходити на мирні мітинги-нагадування. Бо їхні душі щодня киплять у тузі й тривозі за найріднішими, яких утримує в неволі росія. Військових піддають тортурам, над ними знущаються, їх убивають…
Держава має зробити все, щоб витягти наших воїнів із того пекла, — переконана Оксана Латанська, голова ГО «Сталева гвардія КР». Вона вже дочекалася сина з дворічного полону. Але складати рук пані Оксана не планує, бо тисячі оборонців України ще залишаються бранцями агресора.
«Родичі полонених — велика єдина родина. Після звільнення сина ми вже з’їздили до Координаційного штабу з питань полонених. Вирішуємо проблеми, працюємо, бо не маємо права припиняти боротьбу. Це єдине, що зігріває хлопців там, у неволі», — каже Оксана Латанська.
На мітингу – криворізький нацгвардієць Антон Пивовар, який разом з 15 звільненими криворіжцями повернувся з полону 25 червня цього року.
«Я боронив Азовсталь, нам наказали здатися в полон. Перебував у колонії, де ми пережили страшні, нестерпні умови, моральний тиск і невідомість. Росіяни інкримінують нам злочини, які вони самі ж і здійснювали у Маріуполі. Знаєте, я ще досі не адаптувався до мирного життя, але на ці мітинги ходитиму постійно. Хочу, щоб криворіжці це теж розуміли і виходили. Хлопцям там дуже важко, їм треба знати, що за них хвилюються, не забувають. Це тримає».
Валентина Халаїна, мати захисника Маріуполя, точно не знає, де зараз її син. Востаннє вона чула його 27 квітня 2022 року. Перебував в Оленівці.
«Мій син — старший лейтенант Нацгвардії, служив у в/ч 3011. Боронив Маріуполь. Він у полоні, але де саме, ми не знаємо. Нібито раніше був в Оленівському СІЗО. Зараз у нас виникла така складна ситуація – є ймовірний збіг ДНК, і нам пропонують визнати, що це наш загиблий син. Але опис тіла не збігається з прикметами нашого хлопчика. Ми найняли адвокатів і з’ясовуємо правду».
Родина переживає важкі часи, намагається встановити істину, а тим часом не перестає ходити на мітинги в підтримку полонених.
