Пам’яті «Панди». На фасаді 24-го ліцею сьогодні відкрили меморіальну дошку, присвячену нашому земляку — Георгію Павлову.
Він був серед 6 наших воїнів, яких росіяни впритул розстріляли під Авдіївкою в лютому цього року. Хлопці залишились на позиції через важкі поранення, четверо з них не могли ходити і не мали можливості прориватися через оточення до основних сил. Їх упізнали на відео побратими, яке поширили в мережі росіяни.
Сьогодні ім’я Героя увічнили на фасаді ліцею, де він навчався.
Георгій Павлов служив за контрактом із 2015 року. 14 лютого дістав уламкове поранення спини. Потім остання розмова і гнітюча тиша. Мати до останнього не вірила, що син загинув.
«В останній телефонній розмові вона його просто благала здатися в полон. Але син стояв на своєму: «Мамо, я воїн, я не можу». І вони до останньої миті знаходилися там. Поруч – поранений російський полонений. Коли зайшли ці нелюди, вони взагалі не питали, хто здається, а хто ні. Спочатку був підрив, потім всіх розстріляли. Навіть того росіянина. Ці звіри не цінують і не жаліють нікого», — не стримує емоцій заступниця директора 24-го ліцею Ірина Микитюк.
За її спогадами Георгій завжди вирізнявся готовністю прийти на допомогу, був надзвичайно чуйною людиною. Від нього завжди віяло теплом.
«Коли розпочалася повномасштабна війна, Жора не змінився. Воював і в Маріуполі. Подивіться, він і на фото посміхається», — киває на останню світлину учня вчителька.
Діти мають бачити і усвідомлювати, що герої живуть і зростають поряд з нами, — впевнена мама Героя Інна Володимирівна.
«Кожен може ним стати. Це залежить від самої людини. А підростаюче покоління має знати про тих хлопців, які не злякалися, не втекли, які розуміли, що і кого треба захищати. Наші діти пішли на смерть, долаючи свій страх», — важко добирає слова жінка.
Класна керівниця Георгія згадує невичерпний оптимізм і відвагу свого учня.
«Він буде зразком і прикладом для майбутніх поколінь. Щемить серце і душа, але перемогу Георгій зустріне вже на небі. І це обов’язково станеться завдяки Жорі і таким, які він, хлопцям. Величезний уклін батькам, які виховали таку дитину, бо цей чоловік віддав найцінніше за нас із вами — своє життя. Зараз він янгол і буде завжди поруч з нами – на світлинах нашого ліцею», — каже класна керівниця.
У Георгія Павлова залишилась дружина і маленький син. У ліцеї вірять, що пам’ять про їхнього вихованця тут збережуть назавжди.
«Ми вже створили спеціальні QR-коди. І кожен, хто підходить до наших дерев пам’яті, може побачити інформацію з фото, відео і біографією цього юнака», — каже Ірина Микитюк.
