Його пів року вважали зниклим безвісти. Сьогодні у Криворізькій гімназії №88 увічнили пам‘ять свого випускника Віталія Галушки. Учня, воїна, Героя.
Він боронив Україну з 2023 року, поліг 27 вересня 2024-го на Покровському напрямку, біля Катеринівки.
За словами рідних, разом із побратимами Віталій виконував бойове завдання і потрапив в оточення. Цей бій став для хлопців останнім. Навіть тіла героїв не змогли одразу забрати.
«Вони вийшли на позицію, зачистили дві групи ворожих солдат. Третя група росіян, на жаль, зайшла з флангу. Віталія з товаришами вбили», — не може стримати сліз старша сестра Валерія.
Вона, батько, дружина Віталія і двійко його малих дітей сьогодні на відкритті дошки своєму татові, сину і чоловіку. Валерія тримає в руках орден брата — «За мужність» 3-го ступеню. Воїн отримав його посмертно.
«Віталій пішов добровольцем, воював трохи менше 9 місяців. Був інструктором десантно-штурмових бригад. Коли загинув, йому було рівно 26-ть з половиною років. 7 місяців він вважався зниклим безвісти. Ми до останнього вірили, що він живий, що то помилка… Він був найкращим братом», — гірко каже молода жінка.
Рідні, друзі і вчителі згадують чоловіка із теплотою. Кажуть, він буквально «хворів» машинами, був дуже майстровитий. А ще людяний і добрий. Завжди міг підставити своє плече.
«Я пам‘ятаю Віталія, бо я його навчала. Він був звичайною дитиною, але з таким великим серцем. Велике спасибі вам, шановні батьки, що виховали такого сина. Він завжди залишиться для нас прикладом мужності, бо віддав своє життя задля того, щоб ми могли жити, працювати і виховувати дітей», — говорить в.о. директора Криворізької гімназії № 88 Ірина Ярмак.
У полеглого воїна залишились батько, дружина, 3-річний синок та 4-річна донька. Свого Героя вони ніколи не забудуть. Рідному татові сьогодні з дитячих долонь – маленьке серденько і доземний уклін зі сльозами.
Вічна шана Героям!
