За досвідом йому не було рівних. У Кривому Розі в останню путь провели сапера Костянтина Коробчука. Навіки прощалися з воїном рідні, близькі люди, бойові побратими.
«Служив ще з АТО, був на волосок від загибелі, але вижив, — зі сльозами згадує теща Костянтина, пані Світлана. — У день повномасштабного вторгнення поїхав у військкомат. Сказав: «Хто, якщо не я?» У Кості — четверо неповнолітніх дітей, він міг би не служити, але… У четвер написав «іду гуляти», так він називав бойове завдання, і зв‘язок з ним зник. Загинув у ніч на 29 серпня. В екіпажі їх було четверо: двоє у підвалі, двоє нагорі. Вдарили Гради, шансів вижити не було».
Наш земляк воював на Донбасі і до великої війни. Досвідчений бойовий медик рятував життя побратимів. Потім була служба в 49-ій інженерній бригаді. З лютого 2025-го – 808 окрема Дністровська бригада підтримки, де став головним сержантом роти дистанційного мінування. А вже на Покровському напрямку хлопці працювали з Мавіками і Вампірами, стримуючи ворога, який шалено тиснув.
До побратимів Костянтин завжди ставився з повагою, всі його любили, для нас це дуже важка втрата, — каже військовий Володимир. — Він був бувалий вояка і притому завжди спокійний. В нього був колосальний військовий досвід. Зважаючи на це, з ним інколи радився командир частини. Сідав поруч і запитував. Костя завжди з усіма знаходив спільну мову, ми його дуже поважали».
Віднині Костянтину Коробчуку назавжди 42. У горі залишились вдова, діти, рідні й близькі люди. Вічна шана Герою!
