Сьогодні у Кривому Розі з почестями провели в останню путь 52-річного воїна Олега Павлика. Він загинув 30 грудня 2022 року під Бахмутом на Донеччині, боронячи нашу Батьківщину від осатанілого ворога. 26 грудня Олег Михайлович відсвяткував свій 52-й день народження, а 30 грудня поліг у бою…
З 6 травня 2022 року старший лейтенант, офіцер Збройних сил України Олег Павлик воював на Херсонському напрямку, захищав рідний Кривий Ріг, звільняв навколишні села від окупантів, а на початку грудня був переведений під Бахмут командиром мінометного взводу, — розповіла про чоловіка його дружина, Олена Анатоліївна.
Як позитивну, порядну людину і вправного керівника його згадали сьогодні колеги по роботі. Олег Михайлович працював енергетиком на «АрселорМіттал Кривий Ріг».
«Ми пропрацювали разом 20 років, він був моєм керівником, — згадує Юрій Тараненко. — Людиною був справедливою, харизматичною, мав дуже кмітливий розум. Як керівник, умів знайти підхід до людей, і завдяки цьому працювати з ним було легко. Нагальні проблеми він вирішував виважено, без ажіотажу. Був добрим товаришем, організовував дозвілля робочого колективу на День енергетика, Новий рік. Це непоправна втрата для нас, бо такі люди зустрічаються нечасто. Він був великим патріотом. Ми листувалися з ним інтернетом, але в зоні бойових дій у нього було небагато часу на спілкування. Перед тим, як іти до війська, він заходив на роботу усіх провідати. Запам’ятали ми його веселим, оптимістичним — ніколи не скаржився на життя і підтримував у важкі хвилини, коли потрібна була допомога чи толкова порада».
Олександр Іванович, начальник цеху мереж підстанцій на «АрселорМіттал Кривий Ріг», де працював Олег Михайлович, теж відгукується про колегу світлим спогадом:
«Ми знайомі більше 25 років, він працював у нашому цеху з 1995 року. Добропорядна людина, прекрасна, чудовий фахівець. Олег Михайлович виріс від електромонтера до заступника начальника цеху. Це була душа колективу, позитивна людина. Попри бронь, він сам домагався, щоб його відправили на війну, і таки добився свого — з 6 травня добровільно пішов на фронт. 8 місяців воював у мінометному взводі. Коли нам повідомили про його загибель, пригнічені були всі в колективі. Велика втрата для нас. Сьогодні проводжаємо його з честю й пошаною».
У загиблого криворіжця залишилася сім’я: мама, сестра, дружина і два сини.
«Я знав його вічність, можна сказати, по життю йшли пліч-о-пліч. Він загинув за свою родину, за дітей, за свою землю. Він вірив, що в України буде світле майбутнє, і ми віримо, що буде Перемога і його діти бутуть жити у вільній країні. Ми з ним востаннє спілкувалися, коли вояки їхали в колоні на Донбас, і було розуміння, що там буде дуже нелегко. Всі, хто зараз з автоматом боронять свою Батьківщину, — це справжні українці. Слава Героям!» — каже Андрій, друг і кум Олега Павлика.
Вічна пам’ять і шана Героям!
