Закарбовані назавжди імена: у Кривому Розі відкрили меморіальні дошки трьом загиблим випускникам 57-ї гімназії.
На подвір’ї 57-ї гімназії сьогодні людно і водночас тихо — у пам’яті та шані. Тут зібралися учні, педагоги, рідні й близькі воїнів, які віддали життя за свободу і незалежність України.
Андрій Гесінг став на захист рідної землі ще у лютому 2015 року. Уже в серпні того ж року його життя обірвалося — він помер від тяжких поранень, отриманих під час виконання бойового завдання на Донеччині. На відкриття меморіальної дошки прийшли його мама та сестра — Людмила і Тетяна. Вони згадують Андрія як щирого, сміливого і світлого хлопця, який одним із перших став на захист країни.
«Тільки найтепліші спогади. Він був смілою, щасливою дитиною, яка виросла і навчалася в цій школі. І загинув, захищаючи Батьківщину. Андрій одним з перших пішов на захист рідної землі», — згадує Тетяна Гесінг.
Антон Печений долучився до оборони України у вересні 2024 року. Служив на найгарячіших позиціях. Загинув у серпні 2025-го на Донеччині. Рідні та вчителі говорять про нього як про добру, врівноважену людину, яка завжди приходила на допомогу. Його втрата — глибокий біль для всіх, хто його знав.
«Дуже за ним сумую, він був напрочуд гарною людиною. І тепер не можу згадувати про тата без сліз, — розповідає донька Героя Поліна. — Дуже не вистачає його підтримки, любові. Тішуся, що з‘являються такі дошки, алеї пошани. Через це пам‘ять про таких, як мій батько, не зникає».
Добрий, спокійний, врівноважений, — так характеризує Антона Печеного вчителька гімназії Олена Татарнікова.
«Антон вчився у нас з першого класу. На устах – завжди посмішка. Це була чемна, працелюбна дитина, готова прийти на допомогу кожному. Тому не дивно, що у часи лихоліття, коли країна покликала, він пішов захищати і Батьківщину і всіх нас. Це була дійсно світла людина», — з болем каже пані Олена.
Володимир Демчук став до лав захисників на початку повномасштабного вторгнення. У березні 2025 року загинув на Донецькому напрямку під час виконання бойового завдання у складі розвідувальної групи — життя воїна обірвав удар ворожого дрона. Відтепер про подвиг трьох випускників гімназії щодня нагадуватимуть меморіальні дошки. Це — не лише пам’ять про Героїв, а й символ вдячності та нагадування наступним поколінням про ціну свободи.
