«Його доброта не знала меж». В храмі «Святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх – Софії» у Кривому Розі сьогодні прощалися із 36-річним Дмитром Тагановим. Штурмовик з окремого підрозділу «Скеля» встиг прослужити усього три місяці, загинув на Запорізькому напрямку.
Два роки родина намагалася зробити усе можливе, щоб дістати про нього хоч вісточку. Версії коливались від «загинув» до «можливо в полоні». На днях результати ДНК підтвердили смерть криворізького воїна.
«Зв‘язок із татом зник 29 вересня 2023 року. Нам ніхто нічого не міг пояснити. Ми шукали його як військовополоненого на Телеграм-каналах, за офіційними даними. Лише кілька днів тому повідомили, що везуть тіло. Виявляється, тата привезли до Харкова ще в травні цього року, але що це насправді він, стало відомо тільки зараз», — розповідає його донька Валерія.
Дівчині 18 років і разом з рідними вона пройшла ці тортури чекання з невідомості.
«Він був дуже хорошою, надзвичайно доброю людиною, завжди усім допомагав. Про нього так кожен скаже», — зривається від сліз голос дівчини.
«Вище голови не стрибнеш», — гірко констатує близька знайома родини Марія.
«Робили все, щоб його знайти, чекали його живим. Його доброта не знала меж. Про таких кажуть: «Віддасть останню сорочку». Ми за ним плачемо і тужимо. Нам його буде не вистачати. Просто не віриться, що Діми більше немає», — з сумом каже жінка.
Геннадій Іванович — колега і давній знайомий Дмитра. Чоловік гірко картає себе, що він живий, а молоді хлопці гинуть.
«Я служив в АТО, тому призвався першим. Потім Діма повідомив, що вже на фронті, потім – у лікарні з пораненням. «Зі мною все гаразд, — казав. — Ходжу, живий, здоровий». Потім телефонує мій товариш і приголомшує: «Все, Дімка загинув». Не хотілось вірити. Такий ще молодий був – простий, щирий хлопець. У роботі – золоті руки. Так шкода».
Проводжали Героя на колінах. Поховали на Алеї слави на новому кладовищі Північного ГЗК.
Шана і честь Воїнам, які віддали свої життя за нашу свободу.
