«Найбільш бажання в житті Максимчика – зустріти з полону старшого брата». У Кривому Розі попрощалися з 12-річним Максимом Шаульським і його бабусею – Валентиною.
В цій родині троє синів. Старший Микита наразі в полоні. Він виконав наказ здатися і вийти з території комбінату «Азовсталь» в травні 2022 року, — розповідає голова ГО «Сталева гвардія КР» Оксана Латанська.
«Разом з Максимкою, татом і мамою вони завжди брали участь у заходах, покликаних привернути увагу до наших бранців. Це був шлях боротьби маленького хлопчика задля повернення улюбленого старшого брата. Це було найбільше бажання в його житті – зустріти брата з полону і обійняти його», — розповідає пані Оксана.
Їхня матір – сильна жінка. Знаючи, що син у полоні, Наташа знайшла в собі сили піти і стати на захист Батьківщини, брала участь в активних бойових діях, — ділиться голова «Сталевої гвардії КР».
«З лав ЗСУ вона звільнилась нещодавно, коли почались активні обміни полоненими. Задля того, щоб бути разом з сином, коли він повернеться. Родина Шаульських – частина нашої великої сім‘ї, вони постійно боролися за старшого. Сьогодні нас об‘єднало нове спільне горе», — додає пані Оксана.
Помститися за маленького Максима обіцяють ті, хто добре знає цю сім‘ю.
«Максим завжди буде з нами на кожній акції до останнього обміненого з полону. Його фото буде з нами на всіх заходах. Він – один з нас і завжди з нами залишиться, як побратим, якого ми не забудемо та помстимося», — не стримує емоцій побратим старшого брата загиблого хлопчика – Максим.
«Разом зі старшим ми воювали у Маріуполі, достойна людина, достойний воїн. Скоріш за все, про те, що сталося, він не знає. Йому буде дуже боляче. Але справедливість таки знайде вбивцю, який забирає дітей. А ми в цьому допоможемо», — обіцяє військовий.
«Він не заслуговував на таку смерть», — ледь стримує сльози однокласниця Максима — Кіра.
«Максим був дуже світлою людиною. Він не той, хто образить чи скривдить. З ним можна було дружити. Дотепний, він любив жарти, завжди був готовий допомогти… Таким він назавжди залишиться у нашій пам‘яті і серцях», — важко добирає слова 13-річна дівчинка.
«Ці вибухи забрали у дітей – дитинство, у стареньких – старість», — страшну ніч на 21 вересня назавжди запам‘ятає сусідка Шаульських Наталія.
Жінка мешкає по Миколаївському шосе. Після вибухів одразу побігла на місце трагедії.
«Ой-йой! Люди добрі, як це страшно! Живемо в 21-му столітті, ера космосу і комп‘ютерів і така війна. Поруч з епіцентром прильоту живе моя сваха. Бабусі 85 років. Вона до сих пір трясеться. Вона народилася і вмирає у війну. Що тут скажеш: «Руський мир», — не стримує емоцій пані Наталія.
Згадує, що сім‘я була дуже гарна.
«Дуже доброзичлива бабуся, гарна як людина і як сусідка. Максимку ось щойно бачила на велосипеді. Подивувалась, як він виріс. Бо завжди був маленький і руденький. Завжди спритний і швидкий. Така гарна дитина. Що скажеш: «освободители — освободили», — гірко зітхає жінка.
На два янгола у небі стало більше. Ані час, ані люди не загоять спричинені рани. Не забудемо…
