У Кривому Розі віддали землі тіло капітана ЗСУ Володимира Мукоїди, який помер від ран у запорізькій лікарні. Серце воїна зупинилося 31 травня від тяжких поранень, отриманих під час артилерійського обстрілу. Чоловік боронив нашу Батьківщину з квітня 2022-го. Воював у Харківській, Херсонській та Запорізькій областях.
Народився Володимир Вікторович у Петровому на Кіровоградщині. У 1995 році закінчив Петрівську школу № 1, а у 2000-му – Дніпропетровський державний університет залізничного транспорту. Спочатку працював майстром, а згодом — начальником залізничного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг». Перед початком повномасштабного вторгнення трудився на Криворізькому ремонтно-механічному заводі заступником начальника з виробництва.
Зі старшою солдаткою Тетяною Граченко вони служили в одній частині. Бойовій посестрі важко стримати сльози.
«Володя був дуже ввічливим і товариським. Коли він став 300-м, ми все-таки вірили, що виживе…» — згадує пані Тетяна.
Із дитинства добре знала Володимира сусідка Людмила.
«Гарна сім’я у них, для матері він був усім. Спокійний і доброзичливий. Згодом і сам став добрим сім’янином, турбувався про рідних, часто грав з сином у шахи. Матір завжди заспокоював, що все буде добре. Ми його поважали, а тепер-от будемо його родину в горі підтримувати. Моторошно, що таке у країні діється, скільки дітей ховаємо», — тремтить голос у пані Людмили.
Володимиру Вікторовичу було всього 45 років. Втратили міцну опору його дружина і 15-річний син.
Вічна пам’ять і слава Герою, який став грудьми за свою родину, місто і країну! Подяка за чин, пане капітане!
