У Петриківці на Дніпропетровщині відкрили перший у селищі храм Православної церкви України, побудований у пам’ять про загиблих воїнів. Дерев’яна церква з розписами у традиційних петриківських мотивах здіймається до висоти чотириповерхового будинку. Її зведення профінансувала Ірина Тезик, мати загиблого захисника Костянтина Тезика, який воював на Харківщині та Донеччині. Цей храм став для неї символом пам’яті не лише про сина, а й про всіх українських воїнів. Про це повідомляє «Дніпро Оперативний» з посиланням на «Радіо Свобода».
Костянтин, якого мати ласкаво називала «Котиком», був єдиною дитиною після трагічної втрати молодшої доньки. Розумний та допитливий, він здобув освіту програміста та працював у сфері IT, захоплювався спортом і, здавалося, інтуїтивно готував себе до випробувань. Коли Росія почала повномасштабну агресію, Костянтин, якому на той момент було 33 роки, вирішив добровільно йти на фронт.
«Телефонує і каже: “Ма, я хочу піти добровольцем, захищати, бо не можу сидіти і чекати”. Так він потрапив до роти тероборони», – згадує Ірина.
Разом із дядьком, 59-річним Анатолієм Лисенком, він вирушив до військкомату вже 25 лютого 2022 року. Хоча міг залишитися працювати у своїй компанії під захистом бронювання, Костянтин обрав фронт, мотивований патріотизмом та бажанням захищати рідну землю.
На фронті Костянтин, з позивним «Кастет», отримав спеціальність гранатометника в складі 92-ї окремої штурмової бригади, де брав участь у визволенні сіл на Харківщині. Його мрією було долучитися до новітніх військових підрозділів – і ця мрія здійснилася, коли його відібрали до роти ударних дронів «Ахілес».
«Щодня ми з ним спілкувалися. Він попереджував: “Ма, я на завданні, не дзвонити”. Висилав смішні смайлики, щоб я знала, що з ним все добре», – розповідає мати.
Костянтин мав приїхати додому у відпустку в листопаді, але не судилося. Він загинув 31 жовтня 2023 року поблизу Бахмута під час нічного обстрілу. З шести бійців у бліндажі вижив лише один. Серед загиблих був і його товариш, доброволець Віталій Гноянченко.
Думка про зведення церкви з’явилася в Ірини ще на похороні сина, коли для відспівування запросили священника з УПЦ (МП) – інших храмів у селищі не було. Тоді друг Костянтина сказав: «А Костя не був би цим задоволений». Пам’ятаючи ці слова, мати вирішила вшанувати пам’ять сина побудовою меморіальної церкви.
Проєкт підтримала родина Ірини, і особливо брат, який взявся за його втілення. Кошти на будівництво, яке обійшлося понад півтора мільйона гривень, були зібрані завдяки заощадженням Костянтина, виплатам державної компенсації та власним заробіткам Ірини за кордоном. Церкву назвали на честь Рівноапостольного царя Костянтина, а її освячення стало важливою подією для всієї громади Петриківки.
У планах Ірини – впорядкувати територію навколо храму, доповнити інтер’єр розписами та створити Алею слави для воїнів-селян, які загинули у війні.
«Ми вирішили, що ця церква буде на честь загиблих воїнів – вони на це заслуговують», – наголошує вона.
Попри невтілені мрії про подорожі з сином, Ірина знаходить сили у підтримці рідних і друзів.
«Оця церква й допомагає мені зараз жити. І люди, мої друзі, брат, родина», – додає вона, згадуючи, як вони з Костянтином мріяли колись поїздити разом, бодай по Україні.
Нагадаємо, раніше ми повідомляли, як дніпрянам взяти участь у бюджетних слуханнях. А ще ми розповідали, які покарання хочуть ввести за незаконну вирубку та зберігання деревини.
