Центральна публічна бібліотека Кам’янського ім. Тараса Шевченка відсвяткувала свій 90-річний ювілей. Як працює бібліотека сьогодні, чи не поменшало відвідувачів через війну, що читають зараз кам’янчани, чи є можливість поповнювати бібліотечний фонд і якою повинна бути сучасна бібліотека – про це і багато іншого розповіла кореспонденту «Любимого міста» Лариса Денисюк, директор КЗ «Кам’янські міські публічні бібліотеки» Кам’янської міської ради.
– Ларисо Анатоліївно, вітаю Вас з ювілеєм бібліотеки! 90 років – це величезне життя, історія, пам’ять. І хочу подякувати за те, що незважаючи на таку складну ситуацію в країні наша бібліотека залишається одним з найпопулярніших і найулюбленіших культурних закладів Кам’янського.
– Дякую за привітання. Між іншим, у травні наша бібліотека відзначила ще один ювілей – 85 років тому їй присвоїли ім’я Тараса Шевченка. Так що в нас подвійне свято. Нам дійсно є чим пишатися, бо історія нашої бібліотеки нерозривно пов’язана з історією міста. Запрацювала вона у 1934 році. Пережила війну, окупацію (найцінніший книжковий фонд евакуювали, інші книжки сховали у підвалі). У цю будівлю переїхала у 1952 році. З тих пір, як кажуть, дорога до нашої бібліотеки ніколи не заростала. Бо вона завжди була не просто місцем, де зберігають та читають книги, а місцем, натхненним творчістю та людськими долями.
– Розкажіть про ваш колектив, завдяки якому бібліотека залишається живим і душевним простором для комунікації? Чи можете виділити найкращих?
– Можу без перебільшення сказати – в мене найкраща команда. 27 співробітників, з них 19 – бібліотекарі, у яких не просто великий досвід роботи, а велике бажання працювати. Саме завдяки цим людям наша бібліотека не закрилася з початком війни. Хоча, чесно скажу, в перші дні, навіть місяці війни було важко ходити на роботу. Усвідомлюючи, що десь стріляють, десь гинуть люди. Проте згодом адаптувались. Лише одна наша співробітниця евакуювалася за кордон, всі інші залишилися і сьогодні працюють.
Кого можна виділити? Тетяну Герасюту, Лілію Шушуру, Валентину Суху, Наталію Бохан, Ірину Марченко, Аллу Гузовську, Аллу Беленко, Катерину Молчанову. Це старожили, завдяки яким бібліотека живе і працює. Вони прекрасно знають читацькі запити, постійно підвищують свій професійний рівень.
– Кількість бібліотек в місті не зменшилась?
– Ні, наша структура не змінилася. Це Центральна публічна бібліотека ім.Шевченка, дитяча бібліотека і 9 бібліотек-філій, які розташовані по всьому місту – від Карнаухівки до Лівого берега. Всі вони працюють. Єдине, що змінилося – місяць тому нас перейменували. Ми тепер називаємося КЗ «Кам’янські міські публічні бібліотеки» Кам’янської міської ради.
– Сьогодні дехто вважає, що бібліотеки застаріли, адже практично будь-яку книжку можна легко знайти в інтернеті, чи купити. Чи згодні Ви з цим?
– Про те, що бібліотеки застаріли говорять або ті, хто взагалі в бібліотеку не ходить, чи мало читає, або й зовсім не читає книжок. Так, в інтернеті можна багато чого цікавого знайти. А як щодо чарівної, особливої бібліотечної книжкової атмосфери? Це – по-перше. А, по-друге, сьогодні бібліотека – це не тільки книги, і люди до нас приходять не тільки за книгами. Сьогодні люди майже не сидять у читальній залі. Її, як такої, і немає вже. Люди приходять, беруть потрібну їм літературу, роблять ксерокопію або фотографують і йдуть. Зараз у читальній залі проводяться різноманітні активності. Бібліотека сьогодні – це бібліохаб, універсальний культурний центр, відкритий простір для розвитку особистості і громади в цілому. Тут можна одержати психологічну підтримку від психолога, пройти курси іноземних мов, подивитись кіно, відвідати гуртки, майстер-класи, уроки малювання, вишивки та ін. Ось, наприклад, три рази на тиждень в бібліотеку приходять переселенці на ВПО – вільний простір однодумців, який веде психологиня Катерина Колесник. Вони спілкуються, п’ють каву, малюють. Одним словом, приємно проводять час.
– Що сьогодні читають?
– Війна змінила читацькі вподобання. Зараз люди повертаються до української сучасної класики. Почали читати зарубіжну літературу в українському перекладі. Зросла популярність українських сучасних письменників, таких, як Андрій Кокотюха, Богдан Коломійчук, Світлана Галан, Макс Кідрук, Іларіон Павлюк, Ірен Раздобудько, Марія Матіос та інші.
Серед зарубіжних письменників – Агата Крісті, Стівен Кінг, Жульєт Бенцоні, Джоан Роулінг, Ніл Гейман. В українському, перекладі, звичайно. Серед жанрів – лідирують детективи, історична література, любовні романи, література для саморозвитку. Також сьогодні дуже популярною стала воєнна проза. Якщо у 2014 році воєнну прозу писали не більше 50 авторів, то зараз більше 500.
– Чи читають сьогодні книги про Другу світову війну?
– Читають. Але сьогодні це зовсім по-іншому сприймається. Ось я, наприклад, нещодавно прочитала книгу американської письменниці Крістін Генна «Соловей», про Другу світову війну. Ще декілька років тому такі книжки сприймалися як історія далекого минулого, яке вже ніколи не повториться. А сьогодні, в нинішніх реаліях – такі книжки зовсім по-іншому відчуваєш, розумієш, аналізуєш ситуацію.
– Скільки відвідувачів приходить у бібліотеку за день? Їх поменшало під час війни чи навпаки?
– На день, в середньому, приходить до 30 відвідувачів – це в центральній бібліотеці. Якщо ж рахувати і по всім філіям також – приблизно 300 чоловік за день. Якщо, скажімо, порівняти кількість відвідувачів у 2021 році і у 2024-му, то їх поменшало. Проте, не набагато – десь на 2-3%. Так, багато людей через війну поїхали з міста, проте їх замінили переселенці. Вони одразу ж до нас почали ходити, особливо за консультаціями. Ось, наприклад, приїхав до нашого міста чоловік з Бахмута, Костянтин Діденко. Ще на початку війни, у 2022 році. Як виявилося, він дуже добре вишиває гладдю. Він прийшов до нас і попросив допомогти організувати виставку його робіт. Ми допомогли. На сьогодні він вже декілька виставок провів, наприклад, у музеї. Він наш активний і постійний завсідник, бере активну участь у створенні рушника-оберега Кам’янського, який будуть вишивати під час акції «Арт-терапія – лікування мистецтвом», яка нещодавно розпочалася у нашому місті
– Чи поповнюється сьогодні бібліотечний фонд?
– Бібліотечний фонд поповнюється. На жаль, в основному за рахунок нашої ініціативи. Так, в нас проходять акції «Подаруй книгу бібліотеці». Люди активно беруть участь, приносять багато книг. Особисто мені на 90-річчя бібліотеки 8 книг подарували. А ще ми особисто слідкуємо за різними конкурсами, грантами, беремо у них участь. 3 роки поспіль ми перемагаємо у конкурсі, який організовує Інститут української книги. Вони дають нам книги для популяризації, ми популяризуємо, інформуємо інститут про це. Якщо їм подобається, як ми це робимо, вони залишають ці книги нам. Ми таким чином отримали десь 1500 книг. Це і сучасна художня література, і дитяча, і наукова, і галузева.
В минулому році ми взяли участь у громадському проекті «Бюджет участі». Наш проект називався «Книга – теж зброя». У своїй номінації ми зайняли 3 місце, одержали 300 тисяч гривень. Ці гроші теж підуть на поповнення бібліотечного фонду.
– Декомунізація бібліотеки завершена чи продовжується?
– Декомунізація бібліотеки почалася ще у 2014 році. Тоді ми почали прибирати книги сучасних російських авторів, які популяризують війну. Менш агресивні книги ще стояли. Але у 2022 році, після початку війни, ми буквально за 2 дні вичистили всю російськомовну літературу. Так що декомунізацію бібліотеки завершено! Зараз у нас – сучасний український фонд. Із російської літератури залишилася лише російська класика, але вона у закритому доступі. У відкритому – література лише українською мовою.
– Бібліотека проводить багато різноманітних пізнавальних заходів, зустрічей? Як Ви їх плануєте? Чому віддаєте перевагу?
– Є заходи, які ми проводимо систематично: ВПО, День кіно, Школа акварелі, День вишиванки, засідання краєзнавчого товариства. Також заходи, присвячені визначним святам, датам, подіям. А інші – доповнюємо. Як я вже казала, до нас звертається багато творчих людей з проханням провести якусь презентацію, відкрити виставку картин, колекцій. Багато творчих людей таким чином відкрили нас для себе.
– Що б Ви порадили людям читати сьогодні?
– В кожного – різні смаки. Тому я, перш за все, запрошую людей до нашої бібліотеки. Можливо, їм потрібно поспілкуватися з професіоналами, які порадять їм ту чи іншу книгу. А хто не любить, коли їм щось радять, можуть самі походити між полицями, пошукати для себе щось цікаве. Ми слідкуємо за новинками, у нас є що запропонувати читачам.
– Що б Ви побажали своїм читачам?
– Миру і довгоочікуваної перемоги. Прожити довге мирне життя у нашій любій мирній Україні. І щоб частіше приходили до нас в бібліотеку. У нас дуже цікаво, і дуже багато непрочитаних книг. У центральній міській бібліотеці двері відкриті для кожного.
