Зустріч із художницею Зоєю Машкіною відбулася сьогодні, 23 травня, у Центральній бібліотеці міста Кам’янського з нагоди відкриття її виставки. Гості вернісажу побачили тридцять дев’ять картин, написаних автором за останні 5 років. Тут є пейзажі, багато натюрмортів та квітів. Як сказала сама художниця, їй дуже подобається творчість Айвазовського. Тому не дивно, що шість робіт присвячено саме морській тематиці.
За словами Машкіної, деякі ліричні картини навіяні світлими спогадами про юність, студентські роки. Як, наприклад, картина, на якій зображена гітара, капелюх та троянда. А ще є романтичний цикл, присвячений героям книги «Червоні вітрила». Загалом сьогодні ми познайомилися з дивовижним, теплим світом, який створює ця художниця-аматор. Зоя Мішкіна – самоучка в образотворчому мистецтві. Вона не навчалася у художній школі або на спеціальних курсах. Усе життя після закінчення інституту працювала на нашому металургійному підприємстві інженером-механіком. Як і інші жінки, була зайнята сім’єю, домашніми клопотами. Вільного часу “для себе” майже не залишалося.
І ось тільки на пенсії у неї з’явився шанс зайнятися тим, що хотілося душі . Як зізнається, давно мріяла писати картини. Подумала: якщо не зараз, то коли? Купила кисті, полотно, фарби, мастихін та палітру. Знайшла уроки для художників-початківців в інтернеті і сміливо спробувала творити. Бажання, фантазії та натхнення для живопису у Зої завжди вистачало, навички з’явилися. І ось ми бачимо чудові роботи, які радують усіх, хто прийшов (та ще прийде) на виставку. Приємною несподіванкою для учасників зустрічі став розіграш лотереї. Двом гостям пощастило, вони виграли подарунок — картини від Зої.
Чимало друзів, однокласників і сусідів Машкіної питали на зустрічі, чи можна навчитися з нуля писати картини, якщо прагнення є, а ось освіти та вмінь немає? Художниця порадила не боятися пробувати себе у творчості. На її думку, головне у будь-якій справі — це бажання та працьовитість.
А я ще додала б, що безперечний талант і вміння бачити прекрасне навколо, – у кожній ромашці, у краплях дощу т а морській хвилі, – звичайно ж, допомагає справжній майстрині писати добрі, чудові картини. Хочеться побажати автору свіжих ідей, творчого настрою та, звичайно, нових виставок.
А завершилася зустріч у бібліотеці фуршетом. Гості пили чай із солодощами, шампанське, обмінювалися враженнями, фотографувалися на згадку. Життя продовжується, а такі творчі свята просто необхідні нам, як чисте повітря.
