Тепла й привітна усмішка застигла на світлині 20-річного Івана Гамоліна. Вона вкарбується в пам’ять усіх, хто любив цього світлого хлопчика. Схиливши голови у скорботі, криворіжці нині провели свого юного захисника за небокрай. Не стримували гірких сліз ні рідні, ні друзі, ні ровесники.
Йому було лише 20, але відвагу цей парубок мав взірцеву для багатьох дорослих. Захищати свою родину й Батьківщину він пішов у 19, добровільно підписавши контракт із ЗСУ. Попри юний вік, дослужився до звання старшого солдата. Воював навідником 1-го кулеметного відділення легендарної 93-ї бригади «Холодний Яр». Був там, де щоденно гаряче. 5 червня Іван загинув біля села Андріївка Бахмутського району.
Пані Світлана знала Іванка з дитинства, дружила з його батьками.
«Дитина вирішила у 19 років захищати свою країну. Дуже він молодий був для такого бойового шляху, але пішов добровільно. Чуйний був, гарний хлопчик. Знаю, що він пройшов навчання у Британії, а після того його відправили на фронт. У нього ще є молодша сестра. Мав і кохану дівчину, з якою мріяли побратися, але… не встигли», — сумує криворожанка.
Геннадій – товариш Іванового батька. І працювали разом, і дружили.
«Я Ваню знав змалечку. Яка ж гарна дитина! Прослужив він близько року. Достойно захищав нашу Україну. Дуже жаль, що так трапилось. Цьому хлопчику ще б жити і жити…», — зривається голос чоловіка.
Від криворізької влади рідним Івана вручили його посмертну відзнаку «За заслуги перед містом» — з подякою за мужність і героїзм, які їхній син виявив на фронті. Військові провели побратима збройним залпом і передали батькам синьо-жовтий стяг. За це державне знамено, за наші мирні світанки, за майбуття української нації молодий боєць поклав своє життя.
Цінуймо цю самопожертву! Вічна пам’ять, честь і шана!
