10 липня Україна вперше вшановує пам’ять медичних працівників, які загинули на війні. Цей день започатковано в межах національного проєкту «Посвіт пам’яті», щоб віддати шану тим, хто до останнього рятував життя інших.
Бути медиком — означає щодня обирати людське життя. Це професія, де немає місця байдужості, адже кожне рішення, кожна хвилина можуть стати вирішальними.
Повномасштабна війна показала ще одну грань цього покликання. Українські медики працюють під обстрілами, виїжджають на місця ворожих атак, проводять операції під час повітряних тривог, евакуюють поранених, допомагають цивільним і військовим. І, на жаль, нерідко самі стають мішенню російського терору. Ворог знищує лікарні, автомобілі екстреної допомоги та медичну інфраструктуру, порушуючи всі норми міжнародного гуманітарного права.
Сьогодні ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю медичних працівників, які віддали власне життя, виконуючи свій професійний обов’язок. Їхній подвиг назавжди залишиться символом людяності, милосердя та відданості Україні.
Ми не маємо права забути їхні імена, їхню мужність, людяність та жертовність. А порожнє крісло з білим халатом назавжди залишиться символом присутності тих, кого вже немає.
Щиро дякуємо всім медикам, які продовжують працювати, попри небезпеку, втому й біль. Завдяки вашій професійності, мужності та самовідданості щодня рятуються тисячі життів.
Вічна шана загиблим. Пам’ять про них ніколи не стане формальністю. Честь і глибока вдячність кожному, хто сьогодні стоїть на варті життя.
Виконком Криворізької міської ради.
