А понеділок чорним-чорним став. Сьогодні роковини жахливого ракетного удару по будівлі Північного ГЗК. 8 липня 2024 року в результаті російського теракту загинуло 10 людей, майже пів сотні отримали важкі поранення.
Крики, стогін, вогонь і дим. Після першого ракетного удару у будівлі спалахнула пожежа, люди чимдуж тікали на вулицю, але дехто повернувся, аби допомогти важко пораненим колегам.
І коли люди оговтувались після першого вибуху, приміщення струсанув наступний.
«Я поранена, але жива», «Лежи в коридорі, бо до тебе ще летить…». Це уривки з жахливих повідомлень, які встигли передати, здавалось, приречені люди.
Ні в будівлі, ні поруч військових не було. У кабінетах на поверхах знаходились цивільні криворіжці, які почали свій робочий день, як і зазвичай. На жаль, для них він став останнім.
Дмитро Литвинов, Сергій Бондаренко, Оксана Довбня, Ніна Карельцева, Вадим Тімохін, Інна Левченко, Сергій Федоров, Тетяна Красільнікова, Олена Лященко, Дмитро Пахолюк.
9 липня 2024 року Кривий Ріг схилився у жалобі за невинно убієнними. Далі – чорна череда поховань.
А долі тих, хто вижив, назавжди поділились на «до ракети» і «після».
З цинізмом і ненавистю росіяни у той же день відзвітували – «цілі удару досягнуті».
Не забудемо…
