У одному з цехів сервісного обслуговування об’єднаного ГЗК Метінвесту у Кривому Розі вже тривалий час зварювальними роботами різної складності займаються дві вправні панянки – Марина Родікова та Ірина Недавня. Чи витримують вони конкуренцію з колегами-чоловіками по швидкості та якості робіт? Чи мають авторитет у переважно чоловічому колективі? Розповімо про це далі.
На робочому місці у цеху зосереджено працює людина: у спецодязі встановленого зразка, у щитку зварника, з-під апарата жмутами сипляться іскри. Начебто усе звичне, якби не тендітна статура. Коли піднімає щиток – бачимо усміхнене жіноче обличчя. Це Ірина Недавня, в колективі її називають Дюймовочкою. Вона занадто сором’язлива, аби розповідати про себе. За неї говорить її бездоганна робота і колеги.
— Я з усією відповідальністю можу сказати, що Ірина – майстриня своєї справи. Вона легко може дати фору чоловікам у роботі. У неї в руках усе «горить» у прямому сенсі. Робить швидко, якісно, надійно, з дотриманням усіх критеріїв, за якими оцінюється зварювальна робота. Йдеться і про розміри зварних швів, і про їхню суцільність, механічну міцність, урахування хімічного складу та структурних складових металу шва. А ще, працюючи у суворих умовах ремонтного виробництва, вона примудряється чарівно виглядати, — розповідає виконуючий обов’язки начальника дільниці №1 ЦСО ІнГЗК Андрій ЖИРНИЙ.
На дільниці Ірина така не одна. Є ще й напарниця – Марина Родікова. На підприємстві жінка працює вже понад сім років. І увесь цей час – електрогазозварницею. Свою професію Марина здобула в Інгулецькому професійному ліцеї. У групу до зварників потрапила майже випадково, просто знайома підказала. А виявилося, що професія стала доленосною. Були спроби працювати за іншими фахами, але зі зварювальним апаратом жінка почуває себе найупевненіше.
— Ви знаєте, яке задоволення отримуєш, коли бачиш свій ідеальний зварний шов, однаковий по висоті і ширині протягом усього стику? Коли він щільний, добре лягає і наплавлені лусочки виходять одна в одну. Це наче шиття, тільки по металу. У нас же в кожного є свій почерк, свій підхід. Комусь більше напруга подобається, то додає Ампер, комусь менше. Хлопці чомусь завжди кладуть більші шви, а ми – навпаки. Воно і швидше, і делікатніше, — із захопленням говорить Марина РОДІКОВА.
А ще фахівчиня ділиться, що дуже любить робити щось нове. Хоча тепер, під час війни, таких завдань у цеху вдосталь. До 2022-го робота дільниці, де працюють Ірина і Марина, здебільшого займалася ремонтами обладнання збагачувальних фабрик. Нині тут освоюють нові види робіт й інші вироби, найзатребуваніші у теперішній час.
Надійними якорями, які тримають на плаву цих жінок, є їхні родини. Ірина має чоловіка і сина, Марина – щаслива у шлюбі, має сина, доньку і чотирічну онуку. Свої професії вважають складними, але не суто чоловічими.
Окрім електрогазозварниць на першій дільниці ЦСО підприємства працює ще тринадцять жінок. У них більш класичні, але не менш важливі професії – це машиністки кранів та слюсарі чергові. Загалом же дільниця складається з майже сорока працівників. Наразі у чоловічої частини гаряча пора, адже йде підготовка до привітання жінок, з якими працюють, з весняним святом.
— Обов’язково організуємо щось приємне і корисне для наших милих колег. І, звичайно, чаювання з солоденьким, щоб їх потішити. Особисто цим займаюсь, — ділиться Андрій ЖИРНИЙ.
