1 березня 2024 року до роботи на Інгулецькому ГЗК Метінвесту після демобілізації з лав ЗСУ повернувся начальник енергослужби залізничного цеху Сергій Кравченко. На фронті захисник служив у прикордонних військах, а згодом у складі 80 ОДШБр брав участь у боях за Кліщіївку.
Рішення піти до військкомату чоловік ухвалив самостійно, не чекаючи повістки. Рідні помічали, що перед цим він довго ходив стурбований і замислений. Зрештою, коли бойова повістка була вже в нього в руках, повідомив близьким про те, що йде воювати.
«Тоді я вже просто не міг дивитися телевізор і чути новини з гарячих точок. Розумів, що там, на лінії зіткнення, вирішується доля моєї країни і я маю сам щось для цього зробити. Оскільки свою строкову службу я ніс у прикордонних військах, то мене туди й розподілили. Від початку були в Харкові, а потім нас перевели на самий кордон з кацапами у Харківській області», — розповідає Сергій Кравченко.
Основним завданням підрозділу, в який потрапив старший сержант Кравченко, було стримування противника та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, які намагалися прорватися з ворожої території. Противник вів постійні обстріли розташувань прикордонних військ. Така ситуація тривала протягом року. У вересні 2023-го прикордонний підрозділ, в якому служив Сергій, прикомандирували до 80-ї окремої десантно-штурмової бригади для звільнення Кліщіївки. Цей населений пункт вважався стратегічною висотою. З нього Бахмут було видно, як на долоні.
«Там нам було дуже тяжко. Це була інша війна, ніж та, якою ми колись її уявляли. Це зовсім не те, що ми бачили у старому героїчному кіно. Зараз йде війна гаубичних та мінометних обстрілів, а ще великої кількості дронів, перед якими піхота дуже вразлива. Багато моїх побратимів поклали життя, звільняючи цю землю, багато лишилися інвалідами. Я назавжди пам’ятатиму усіх їх», — ділиться ветеран.
Великі фізичні бойові навантаження далися взнаки. Після лікування в госпіталі та детального обстеження старший сержант Кравченко був демобілізований з війська за станом здоров’я. Вже три місяці він працює в тилу, на виробництві. Роботи у залізничній службі Інгулецького ГЗК завжди вистачало, адже до складу цеху входить багато станцій, дільниць, обладнання, яке потребує професійного обслуговування енергетиків. А тепер, коли частина хлопців електрослюсарів захищають країну, він будучи начальником енергослужби, і сам чи не щодня слюсарює. Говорить, що зовсім не жаліється, бо розуміє, де тепер знаходяться його колеги. До того ж і справу свою любить.
А нещодавно у житті ветерана російсько-української війни Сергія Кравченка сталася непересічна подія. Разом з побратимом із Центрального ГЗК Василем Мотруком у складі групи українських вболівальників він побував у Саудівькій Аравії на поєдинку Олександра Усика та Тайсона Ф’юрі. Разом з криворіжцями нашого боксера підтримували захисники Маріуполя в межах проєкту Ріната Ахметова «Серце Азовсталі», енергетики та шахтарі ДТЕК, металурги та гірники Метінвесту.
