У Широкому нині ярмаркують. Але це не звичайна торгівля, а волонтерський захід на підтримку ЗСУ. Консервація, іграшки, картини, в’язані речі, вироби власними руками, розписані тубуси – асортимент на ярмарку розмаїтий. Мета доброчинців – гроші на РЕБ, павербанки та інше необхідне обладнання для військових. А все те, що потрібне армійцям, то насамперед потрібне усім нам, країні, державі, нації.
Анжеліка Пономарьова — членкиня Міжнародної спілки волонтерів, ГО «Українське братство» та керівниця фонду Олексія Лавріненка.
«Військовим, які зараз стоять на Харківському й Донецькому напрямках, — дуже тяжко. Їм потрібні ліки, маскувальні сітки, РЕБи, техніка, зарядні установки. Нам не вистачає на все це коштів, тож організували цей ярмарок, щоб зібрати більше грошей. Скоро сюди приїде польова кухня, будуть шашлики й морозиво. Всі разом маємо зібрати кошти на допомогу хлопцям», — пояснює пані Анжеліка.
Такі ярмарки організація проводила і в Кривому Розі. Але волонтери діляться спостереженнями: містяни стали більш розслабленими, втратили палке бажання допомагати. Тому заходи перемістили до Широкого, тут місцеві виявляють більшу активність, несуть подарунки для військових.
«Наша волонтерська праця різнобічна, — розповідає Анжеліка Пономарьова. — Основний напрямок – медицина, але ми цим не обмежуємося. Займаємося допомогою шпиталям, надаємо ліки, обладнання для операційних. Співпрацюємо з українською діаспорою в Греції, а також із волонтерами Казанки та Кривого Рогу. Серед наших партнерів — ГО Промінь надії, Міжнародно-гуманітарний альянс, фонд Інфініті та чимало інших благодійників. Разом робимо багато корисних справ».
Волонтер Арам їздить на фронт до хлопців, регулярно відвозить потрібні їм речі.
«Зараз час такий: люди вже втомилися. Запити військових не змінилися, війна триває, а люди допомагають все менше. У багатьох немає грошей, але складати руки не можна. Є запити на павербанки, дрони, мавіки. Це вартує дорого, тож наші дівчатка роблять власноруч іграшки, хтось в’яже, плете, малює картини на тубусах. Беруть участь і матері, які втратили на війні своїх синів, але наполегливо допомагають їхнім побратимам. Треба зібрати копійчину нашим захисникам», — впевнений Арам.
