Останні події в Ізраїлі сколихнули світ, але мало хто справді розуміє, чому ХАМАС здійснив цю безглузду
атаку
Напад бойовиків ХАМАС на Ізраїль явно застав владу країни зненацька: нічого схожого в країні не відбувалося вже багато десятиліть. Чому палестинському угрупованню вдалося досягти раптовості і якими можуть бути наслідки того, що сталося?
Про свої відчуття, свою оцінку ситуації розповідає мешканка Києва Катерина, котра на даний час тимчасово проживає в Ізраїлі. Їй довелось двічі пережити ворожий напад – на початок повномасштабної війни в Україні — вона проживала у Києві. А за місяць до нападу ХАМАСу виїхала до Ізраїлю. Журналістка tv-news.dp.ua зв’язалась із Катериною телефоном.
— Як давно Ви проживаєте в Ізраїлі? Де та як застала вас ця терористична атака на країну?
— Моя родина репатріювалась у червні 2021 року. Це моя мама, тато та молодший брат. Сама я репатріювалась в лютому 2023 року. А взагалі, я не проживаю в Ізраїлі на постійній основі. Зараз я знаходжусь у батьків з 6 вересня цього року, приїхала сюди на два місяці, де мене і застали бойові дії ХАМАСу стосовно Ізраїлю.
— Як це було? Які були відчуття, думки, як ви це переживали?
— Зранку, коли залунала сирена, то спочатку було нічого не зрозуміло. Можна трохи порівняти це з 24 лютого 2022 року у Києві. Ти нічого не розумієш, що відбувається. Ти читаєш новини, слухаєш сирени та вибухи. Так само як і українці, всі сиділи на телефонах і намагалися зрозуміти з новин що сталося. Було страшно і всі писали своїм знайомим, родичам. Наприклад, я була на зв’язку зі своїми знайомими з Троєщини, які проживають в місті Офакім родиною з дітьми. Я дуже хвилювалась за своїх друзів, бо в місті Офакім було дуже гаряче, дуже страшно. Там було проникнення терористів. Щодо міста Беер-Шева, то були лише чутки про проникнення терористів, але поспілкувавшись зі знайомими ізраїльськими військовими, я зрозуміла, що це не зовсім відповідає реальності. Слава Богу, до нас терористи не добрались. На півночі того дня було спокійно, звичайний суботній день, Шабат, і на щастя, північ тоді не відчула на собі того всього страху та жаху, який відчув центр та південь країни.
— То виходить, що ви двічі пережили ворожі атаки – і в Києві, в місті Беер-Шева в Ізраїлі?
— Так, на жаль, так сталось. Але маю сказати, що досвід масштабної війни в Україні трохи допоміг моїй психіці впоратись з усім, що відбувається зараз в Ізраїлі, тому що ти вже не так боїшся і розумієш, як діяти в ситуаціях небезпечних для твого життя, як краще скласти тривожні валізи і все в цьому дусі. Тому, як би не було сумно, але війна в Україні допомогла мені трохи пережити це все зараз в Ізраїлі.
— Як поводились бойовики? Чимало було інформації про їхні звірства. Що вам відомо про це?
— Я зі своїми рідними перебувала вдома. Було страшно виходити на вулицю. З точки зору міста Беер-Шева, тим паче, що сюди терористи не зайшли, я вам відповісти не можу. Але всі ми бачили ці страшні новини в Телеграм-каналах, що вони творили, як вони вбивали цивільних, що робили з дітьми, жінками, чоловіками. Найбільше мене вразили жахливі відео, як вони поводились із тілами полеглих ізраїльських солдатів. І, чесно кажучи, ці відео мене вразили навіть більше, ніж те, що ми бачили і чули про українські міста. Це не менш і не більш жахливо, просто різниця в тому, що ХАМАС діяв на залякування, в той час, як росія намагалась приховати свої злочини, хоча в неї зовсім це не виходило.
— Чи були напередодні якісь розмови про те, що атака ХАМАСу взагалі можлива?
— Ізраїль – це перманентно воююча країна, і люди, які тут проживають, не мають жодних ілюзій на рахунок безпеки та миру із сусідніми країнами, оскільки Ізраїль оточений фактично ворогами. Були сутички, конфлікти і війни, тому ізраїльтяни завжди, в якомусь сенсі, готові до подібних речей, проте всі були дуже вражені. Оскільки за останні 50 років, а дехто говорить, що взагалі за всю історію існування, не було такої страшної жорстокості, яку побачили у жовтні цього року. Щодо якихось чуток, якихось новин, то військові аналітики ізраїльські та посадовці військові говорять про те, що були деякі натяки скажімо від ХАМАСу, Сектору Газа, але, на жаль, ворога трохи недооцінили, припустившись помилки. Вважали, що зараз немає мотивації у терористів, щоб нападати на Ізраїль. Проте, це сталося і зараз ЦАХАЛ максимально мобілізований і готовий до будь-яких викликів.
— Які заходи були здійснені урядом для безпеки громадян, чи достатньо було бомбосховищ? Який вони мають вигляд в Ізраїлі? Такий же, як в Україні чи чимось відрізняються? Кажуть, що там обладнані укриття в будинках і навіть у квартирах. Що ви робите у випадку тривоги?
— В Ізраїлі така особливість містобудування, що зараз в нових будинках існують окремі кімнати, які є безпечними. Вони називаються мамади. Це такі індивідуальні бомбосховища, куди вся родина може піти у випадку повітряної тривоги. Вони укріплені, не мають вікон, як звичайні кімнати. І якщо люди проживають у більш-менш новому будинку, то в кожній квартирі це є. Але ситуація може різнитися. В будинках старішого типу є сховища на поверхах. Є будинки, в яких є сховище на першому поверсі. Є будинки, які не мають, на жаль, бомбосховища. В такому випадку влада розсилає план дій, які можуть допомогти цивільним бути в безпечному місці. У нашому випадку є два варіанти – це сховище поруч із будинком. Воно велике, як велика бетонна коробка, в якій вхід зигзагоподібний, а далі спускаєтесь вниз – і там є велика простора кімната, є окрема вбиральня, водопровід, лавочки. Цілком цивільно, чистенько. Такий собі великий безпечний підвал. Але Ізраїль маленький і Беер-Шева знаходиться всього за 40 км від Гази. Тому у нас є небагато часу – це близько 30-40 сек. Ми не встигаємо добігти до того сховища, тому за рекомендаціями влади та Служби тилу ми спускаємося в під’їзд в найбезпечніше місце – це на першому поверсі і там можемо перечекати тривогу.
— У нас в декотрих містах на вулицях почали споруджувати такі бетонні укриття. Чи є щось подібне в Ізраїлі?
— Так, в Ізраїлі є або просто укриття, яке виглядає як зупинка громадського транспорту, але споруджене з бетону із зигзагоподібним входом, для того, щоб було дві стіни, про які українці багато чули. Але є сховища, які обладнані під землею.
— В інтернеті було чимало інформації про те, що в перші дні було дуже багато добровольців, показували черги з охочих захищати Ізраїль. Чи дійсно ізраїльтяни відразу кинулись активно на захист країни?
— Так, це дійсно так. В Ізраїлі служба в армії – це гордість для кожного громадянина. Не секрет, що тут служать не лише чоловіки, а й жінки. Так, люди готові захищати свою Батьківщину, тим паче, що тікати, практично, нікуди. Ізраїль оточений ворогами з усіх боків і евакуюватись суходолом кудись в сусідню країну абсолютно точно не вийде. Якщо хтось не має, наприклад, військового досвіду, часто так стається з репатріантами, які вже в дорослому віці приїхали до Ізраїлю, то багато стають волонтерами. Наприклад, наша знайома українка сама з Донеччини, її чоловік та діти – з Рівненщини. Вони проживали тривалий час там і приїхали уже дорослими, то вони відразу взялися за волонтерство. Вони допомагали гуманітарно як військовим, це могла бути їжа, спорядження, навіть малюнки від дітей для підвищення бойового духу. І так само для цивільних, які постраждали, оскільки багато людей поранені, багато людей знаходяться в шоковому стані, вони евакуюються з небезпечних районі, тому Ізраїль об’єднаний, як ніколи і всі, хто не в армії, той у волонтерстві.
— Це схоже і на українців, такий активний волонтерський рух. Чи говорять щось, що ви чули про російських слід ХАМАСу?
— Є багато різних і чуток, і новин. По-різному говорять. Одна з перших новин, в якій росія звинувачувалась у співпраці з ХАМАСом, це їхній досвід з дронами. Оскільки зараз в Україні відбувається війна дронів, так названа, і ХАМАС міг би перейняти цей досвід саме у росії. Є також заперечення цієї теорії, оскільки навчитись керувати дроном не виглядає так складно. Також є свідчення про те, що були російськомовні заклики від ХАМАСу, вони частково спілкувались між собою російською, закликали щось типу «Беги сюда». І також не варто забувати, що ХАМАС спонсорується Іраном. А Іран є дуже добрим другом наших знаних терористів – ворогів росіян, що теж відіграє свою велику роль.
— Як живе місто Беер-Шева зараз? Ізраїльські телеграм-канали повідомляли про те, що це місто теж піддалось атаці, постраждали понад півтисячі осіб, понад сотня у важкому стані. Як ви переживали ці події та яка зараз ситуація?
— Місто Беер-Шева продовжує піддаватись ракетним обстрілам зі сторони Гази і, на жаль, крім того, що у нас є залізний купол, але він теж не стовідсотковий, є влучання як в цивільну інфраструктуру, так і по житлових будівлях. Є постраждалі. В Беер-Шева знаходиться також чимало постраждалих з Офокіма та інших південно-центральних міст. Люди налякані, але продовжують жити, продовжують працювати. В магазинах спостерігається невелика паніка. На другий чи третій день від Служби тилу Ізраїлю пройшла рекомендація закупитись харчовими продуктами, водою та іншими речами, які можуть згодитись на 72 години у випадку окупації, у випадку якщо доведеться сидіти увесь цей час у бомбосховищі. Після цього сталась паніка. У магазинах розкупили хліб, воду, цукор і навіть засоби гігієни. В магазинах люди похмурі, трохи перелякані, намагаються скупитись якнайшвидше, каси працюють дуже швидко. Всі намагаються закупитись і швидше піти додому. Не перебувати на вулиці без великої на те потреби довгий час. Відчувається, що люди насторожені.
— Як на вашу думку, що говорять, яка мета цього терористичного нападу?
— Мета нападу як завжди – вбивство євреїв та відняття цих територій. Прошу акцентувати увагу на тому, що Ізраїль у шестиденній війні, як і в будь-якій іншій війні, ніколи не був агресором. Ізраїль був завжди жертвою нападів зі сторони арабських країн.
— Який загальний настрій ізраїльтян? Вони відчувають паніку, страх, а чи навпаки –згуртувались і впевнені в перемозі? Які настрої переважають?
— Щодо впевненості в перемозі, то однозначно так і ще раз так. В Ізраїлі дуже сильна армія і ізраїльтяни не сумніваються у силі своєї влади, у силі своєї армії, як би там не сталось і що б не було, тому впевненість у перемозі стовідсоткова. Щодо паніки і страху, то насправді ситуація дуже схожа на Україну. Хтось наляканий і йому важко взагалі жити це життя станом на зараз, хтось наляканий, але йде волонтерити, допомагати, йде у військо. А хтось абсолютно спокійно боронить свою країну і знає що так треба робити і знає як захистити свою Батьківщину, тому люди по-різному реагують, залежно від особливостей психіки.
На це дуже відомо. Тримайтесь, ми вам дуже співчуваємо, бо самі ж переживаємо такий же терористичний та зухвалий напад. Сил та витримки усім нам. Переможемо.
— Дякую за співпереживання. Все буде Україна. Все буде Ізраїль.
Такою є оцінка ситуації в Ізраїлі пані Катерини. Вона проживає у Києві, але натепер тимчасово проживає в Ізраїлі у своєї родини.
І маємо також аналіз ситуації в Ізраїлі ізраїльського політолога Зеєв Ханіна. Він народився в Запоріжжі, стажувався в Оксфорді, а в 1992 році емігрував до Ізраїлю. Викладав у Тель-Авівському університеті, а сьогодні є професором в Університеті Бар-Ілана. Наша журналістка зв’язалась із ним телефоном.
— Як взагалі став можливим такий віроломний напад на Ізраїль, його причини та наслідки.
— Я думаю, що комісія з розслідування, яка безумовно буде призначена по завершенню війни, визначить чи мав місце провал на рівні спецслужб та розвідки, або ж провал був на рівні прийняття рішень політичним керівництвом. Я думаю, що це скоріш друге, аніж перше. Взагалі, наше політичне керівництво виходило із того, що ХАМАС не зацікавлений у новому витку конфлікту. Він загоює рани після операції 2014 та 2020 років. Поступки, на котрі пішов Ізраїль останні місяці, зокрема відновивши поставки готівки, посиливши передачу туди товарів гуманітарного попиту. Ізраїль постачає туди воду, електроенергію, паливо, надає робочі місця. Плюс передача палестинській автономії, а реально ХАМАСу, газових родовищ навпроти Сектору, в морі, здавалося б виключає сенс нападу на Ізраїль. Адже нарешті вони отримали те, що хотіли. Видно, наші політичні керівники, військовий істеблішмент виявились в полоні цієї своєї концепції, що ХАМАС на сьогодні у війні не зацікавлений. І, видно, це було помилкою.
Коли ми міркуємо, як цивілізовані люди, томи думаємо, що наші супротивники міркують такими ж категоріями. А потім дивуємось, чому немає ніякої логіки. Українцям, думаю, це зрозуміло, бо, здавалося б теж не було ніякої логіки. Для чого росії нападати на Україну? Це говорить про управлінський системний збій і його потрібно виправляти. Від цього ніхто не застрахований. В цілому ЦАХАЛ сильніший за всіх на Близькому Сході, кожної окремої арабської армії та всіх їх разом. І на сьогодні ХАМАС виявився у капкані власного успіху. Вони самі не очікували такого успіху. І вони скористались цим результатом методом розстрілу беззбройних, відпилювання голів… І це примушує різко переглянути всю доктрину відповіді. Це означає повний демонтаж цього режиму. Але це уже, як говориться, друге питання. Це те, що в кінцевому підсумку станеться. Це перший висновок. Це те, що на сьогодні нам потрібна абсолютно нова парадигма процесу прийняття рішень. У Ізраїлю є потужний ресурс, військовий ресурс, ресурс солідарності суспільства, патріотизму.
Бесіду вела Тетяна Верба
