У двір зруйнованої п’ятиповерхівки криворіжці приносять квіти, шоколадки й іграшки. Дитяча пісочниця, в якій мав би лунати веселий сміх, перетворилась на меморіал. Люди сумують, плачуть і згадують добрим словом загиблих Олену та діток.
Сусіди розповідають, що жінка з малечею на початку війни виїхала до Німеччини, пробула там з пів року, а потім повернулась.
Посеред двору стоять засипані цеглою і понівечені машини — мовчазні свідки безглуздої жорстокості й кровожерливості нашого одвічного ворога.
Розтрощені автівки, зруйнована оселя, розстріляне дитинство, загублені життя…
