Криворізькому захисникові Дмитру — 40 років. Нині він головний сержант роти на псевдо «Аладдін», служить в одному з батальйонів 129-ї бригади Сил ТрО.
«Під час строкової служби я займався радіоелектронною розвідкою, — розповідає криворіжець кореспондентам Армія.інформ. — Потім близько 15 років працював на керівних посадах: супервайзером у торгівлі, комерційним директором, начальником торгового відділу. А згодом почалось широкомасштабне вторгнення…»
Нині наш земляк займається підготовкою молодого поповнення. Кожен боєць має володіти всіма видами зброї, яка є у підрозділі. Люди приходять із різним ступенем підготовки, тому постійно потрібні додаткові заняття, тренування, стрільби.
«Попередній головний сержант нашої роти був поранений. Зараз він лікується, тому я виконую його функції. Багато паперової роботи. Але найважче — це коли людей відправляєш, а вони звідти можуть не повернутись. Це важко… Нам би ще більше дронів і контрбатарейної боротьби. Також дошкуляє, що у ворога в людях перевага велика, це взагалі для них не питання, розхідний матеріал», — ділиться наболілим Дмитро.
На початку широкомасштабного вторгнення бійці багато чого купували самі. За словами військового, зараз із забезпеченням стало краще: хлопцям видають і РПС, і рюкзаки. Також з харчуванням нормально, стараються хлопці, готують. Легкої зброї вистачає, патронів вистачає, а чогось важкого хотілось би більше.
«У мене є дружина й троє дітей. Вони залишились у Кривому Розі. Жінка не захотіла виїжджати. Страшно за них, але до цього звикаєш. Таке є, тривога, може прилетіти у будь-який момент. Але якось вже з цим живеш, людина — така істота, що, мабуть, до всяких умов може звикнути» — каже Аладдін.
Після нашої Перемоги він мріє про відпустку, щоб морально відпочити. І дуже хоче знову побачити Крим, який колись запав йому в душу.
«У мене не було поки зимового відпочинку. Тільки Карпати. Тому можна було б з’їздити і на лижах покататися. Завжди можна знайти собі розраду — наприклад, риболовлю. Був багато разів на наших ставках криворізьких, теж розвантажує», — мріє про спокійні будні Дмитро.
А чоловікам у тилу радить ухвалювати важкі рішення, бо людей стає все менше: через поранення, загибель та інші причини. Треба йти захищати родину свою. Чоловіки повинні знайти мотивацію прийти сюди і допомогти, — впевнений криворіжець.
Джерело — Армія.інформ за сприяння НСЖУ. Фото авторки Наталії Кравчук.
