На щиті повернувся додому ще один криворізький Герой. 9 місяців Ігор Сірий вважався зниклим безвісти. Рідні й близькі до останнього сподівались на диво. Тепер Воїну назавжди 49-ть…
До війни біографія чоловіка була схожою на тисячі інших. Після строкової служби прийшов працювати на Північний комбінат у відділ воєнізованої охорони. Паралельно вступив до Криворізького технічного університету, де опанував спеціальність «Відкриті гірничі роботи».
Двадцять років тому почався його трудовий шлях в колективі дробильників Південного ГЗК: спочатку трудився черговим слюсарем, ремонтував устаткування. Згодом став механіком дільниці. Лише добрі і світлі спогади залишив по собі Ігор в колективі цеху №3 УДТК, — згадують його колеги.
У травні минулого року Ігоря мобілізовали до лав ЗСУ. Нетривале навчання змінили воєнні будні: українську землю йому довелося захищати на Донецькому напрямку. Разом із побратимами протистояв ворогу під селищем Курдюмівка Бахмутського району.
Земний шлях Ігоря скоріш за усе обірвався 16-го липня, коли рідні втратили з ним зв’язок. А вже 18-го їм повідомили, що чоловік вважається зниклим безвісти. Почалися болючі і довгі місяці пошуків. Бо ж у серцях найрідніших людей жевріла надія: їхній син, батько, чоловік живий… На жаль, дива не сталося: нещодавно загибель Героя підтвердила ДНК-експертиза.
«В цю гірку мить колектив Південного ГЗК поділяє горе рідних та близьких Ігоря та разом з ними схиляє голову в глибокій скорботі», — написали на сторінці комбінату.
Вічна пам’ять та вічна слава захиснику, який загинув за Перемогу і Свободу України!
